Ексклюзиви
Субота, 27 вересня 2014 09:10
Євгенія Олійник
Євгенія Олійник
Євгенія Олійник

Революція в ліфті

– Навіщо була революція, якщо не можемо перестати паскудити ліфти, – буркотіла я про себе.

Тиждень тому хтось вкрутив лампочку і акуратно підписав номери поверхів. Я втішилась побутовим активізмом, однак ненадовго. Вижили лише кілька цифр.

За кілька днів біля кнопок знову з'явилися номери – на яскравих зелених цінниках. І ті зникли. Потім панель із кнопками стала синьо-жовтою – за прикладом мостів і парапетів. Але без цифр.

– Я українець, я не хочу нічого робити, я хочу пишатися, – подумала я і вирішила купити перманентний фломастер.

Але мене випередили. Тепер у будинку – патріотичний ліфт. Із цифрами.

2004-го мені було 11, і я погано пам'ятаю ту революцію. Тому розчарування після цьогорічної перемоги стало несподіванкою. Тим часом воно росте. Його годують погані новини і наша втома. Незграбні урядові дії й підприємці, що продають порожні аптечки для бійців АТО. І часом тільки символіка – прапор із вікна, стрічка на наплічнику, двоколор на зупинці – нагадують, що ми намагалися змінити цієї зими.

Найменше цих згадок лишилося на Хрещатику. Звідти не лише прибрали бруд і випадкових людей у камуфляжі, а й повернули все, що було до того. Фотографії з голубами, з героями улюблених мультфільмів. Морозиво, суші, карусель, кімната страху. Сувеніри.

Утім, неподалік Прорізної стоїть піаніно. Напроти щільного потоку машин, від якого за півроку всі відвикли. Ввечері туди приходять зі своїми нотами і грають – "­Богемську рапсодію", наприклад. Або щось повстанське. І ніхто не намагається його зіпсувати.

Зараз ви читаєте новину «Революція в ліфті». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода