- Ведмеді прийдуть гарантовано. Ескімоси щороку, після сезону полювання на китів, виносять на берег кістки та відходи. Запах гнилого м'яса приваблює білих ведмедів за сотні кілометрів. Ми їх точно пофотографуємо, - запевняє Венді, моя знайома-американка. Ми приїхали зробити кілька знімків. Я киваю у відповідь. А сам пригадую, як уперше зустрівся з ведмедем.
Була нічна зміна на рибопереробному заводі в місті Сітка на Алясці. Після вигуку менеджера "перерва!", разом із кількома десятками робітників вибігаю на пірс, щоб не проґавити свою порцію кави з тістечками.
Увагу привертає шарудіння і грюкіт десь поряд. Ще мить - і фари електрокара вихоплюють із темряви буру спину величезного ведмедя. Старожили не дивуються і не лякаються. Хтось бере уламок труби і, стукаючи ним по металевим візочкам, проганяє клишоногого. Для них це звична справа - відлякувати ведмедів.
- Нема чому дивуватися, - пояснюють наступного дня. - Зараз лосось ще не зайшов у річки. І ведмеді не мають що їсти. Тому підходять близько до людських осель. Торік ледь не в центрі міста нишпорили в смітниках.
Через кілька днів подалися з друзями на рибалку. І зустріли ведмедиху з трьома дитинчатами. Вони прийшли поласувати недоїдками на березі. Ми мали вудки й фотоапарати. Ведмедиха понюхала повітря з нашого боку і погнала діток у гущавину.
На Алясці облаштовують спеціальні майданчики. Із них видно, як голодні гризлі скубають траву, ніби українські корови. Венді везе знайомих з Анкориджа до узбережжя Північного Льодовитого океану саме в таку місцину. Ведмедів вони побачать гарантовано. Для цього проїдуть джипом понад тисячу кілометрів, потім винаймуть літак і заплатять по 250 доларів за найдешевше ліжко у готелі.
2 
1
Коментарі