"Шахтар" даремно витратив мільйони на нових гравців

Тепер під сумнівом навіть чемпіонство в Україні

У 1990 роки був популярний термін "футбольна євровесна". Тоді плейоф європейських кубкових турнірів починався саме цієї пори року. З часом календар матчів ущільнився. Тому весною вважався навіть той раунд, який починався в лютому. З цього погляду, чемпіон України – донецький "Шахтар" – у "весну" потрапив. Бо посів третє місце у груповому турнірі Ліги чемпіонів і пройшов до першого раунду на виліт Ліги Європи. Але коли настала весна календарна, то сталося очікуване: жодної української футбольної команди на вирішальних стадіях не те що головного, а навіть другорядних турнірів. Часи, коли дві українські команди грали одна з одною на стадії 1/2 фіналу Кубка УЄФА, минули. Як, власне, і сам Кубок УЄФА.

 

Можна зрозуміти падіння київського "Динамо" та луганської "Зорі". У перших – менеджмент застряг у тих самих 1990-х. Другі не мають власної домівки з 2014-го та бажання президента по-справжньому опікуватися командою, той передоручив це сумнівному агенту. Але це аж ніяк не можна сказати про "Шахтар".

Клуб на трансферному ринку взимку повівся так, наче ніякої війни у країні немає. Так, минулої зими Ахметов продав Михайла Мудрика за 100 мільйонів євро. Тому може реінвестувати ці кошти в інших гравців. І навіть витрачати 12–15 мільйонів за чергового бразильця, щоб збудувати найкращий "Шахтар" в історії. Це не мої слова, а Сергія Палкіна – головного директора клубу, який виправдовує такі витрати в часи, коли економіку країни знищують удари терористичної країни.

І все це могло б мати певний сенс, якби був результат. Але і його немає. Бо програш французькому "Олімпіку" з Марселя не може влаштувати нікого – ані Ахметова, ані вболівальників. Зрозуміло, що суперник грає в чемпіонаті, який входить до п'ятірки кращих. Чемпіонат Франції завжди відзначався високою інтенсивністю, а взимку гравці українських команд на пік фізичної форми вийти не можуть. Але всі ці речі були відомі задовго до протистояння. Питання полягало лише в тому, чи зможе донецький клуб підготуватися до розв'язання проблем.

Не зміг. Знову на полі був опорник, 34-річний Тарас Степаненко, чиї найкращі роки позаду. Знову команда розбалансована щодо комплектації. Має купу крайніх форвардів, але жодного толкового опорника. У захисті робиться ставка на Миколу Матвієнка, який відверто пересидів, Валерія Бондара, який ніколи не відзначався надійністю та ветеранистого Ракицького. Тому п'ять пропущених м'ячів у двох матчах уже нікого не дивують. Як і те, що "Шахтар" програв кінцівку "домашнього" матчу, дозволивши зрівняти рахунок. Та не протримався довго, після того як повів за сумою двох матчів на знаменитому стадіоні "Велодром".

Найгірше – відсутність на полі тренерської ідеї. Якийсь час це стосувалося і "Олімпіка". Бо власники команди додумалися запросити знаменитого в минулому гравця, але нікчемного тренера Дженнаро Ґаттузо. Зате не побоялися визнати помилку і звільнили італійця в період між матчами з "Шахтарем", хоча результат першої зустрічі (2:2) був прийнятний для французького клубу.

Не виключено, що невдовзі такий крок зробить і Ахметов. Боснійський тренер Марино Пушич поки що нічого не дав команді, хоча мав цілу зиму та трансферні можливості, щоб зліпити її. І якщо навіть поразку від "Марселя" можна пояснити через вище перелічені обставини, то як зрозуміти нічию на полі "Олександрії" – команди, чий бюджет у кілька разів поступається шахтарському? Та ще й таку нічию, якої не поясниш невдалим збігом обставин чи неталаном, бо донецька команда не зробила практично нічого, щоб перемогти.

І буде смішно, коли скромне нині за фінансовими можливостями "Динамо", зможе не тільки втрутитися в чемпіонські перегони, але й виграти їх. Підопічні Олександра Шовковського не вражали на зборах. Нічого страшного – цього не вимагалося. Зате після поновлення чемпіонату з агресивним футболом, який якнайкраще відповідає клубним традиціям, розібралися з "Металістом-1925" – міцним клубом, який очолює Віктор Скрипник, один із найцікавіших наших тренерів.

Перевага "Динамо" – в тому, що на команду нічого не тисне. І золота від неї не чекають. Це сприятливі умови, щоб піднести сюрприз. Якщо так і станеться, відставку Пушича гарантовано.

×