18 травня, у день свого 20-річчя, Ігор Індило, студент Київського педагогічного коледжу ім. Макаренка, загинув у Шевченківському районному управлінні міліції столиці. Правоохоронці запевняють: Ігор упав на підлогу, розбив голову й помер.
"Ми оглянули тіло сина вдома: на ньому синець в районі печінки великий - сантиметрів п'ять в діаметрі, лікті обідрані, пальці побиті, сліди від наручників, череп проломлений. Це все від падіння з лавки?" - каже мати хлопця Людмила Степанівна.
Їй вдалося дізнатися прізвища міліціонерів, яких передусім слід підозрювати в смерті сина. Дільничний Сергій Приходько, оперативний черговий Олександр Мельник, інспектор-черговий Сергій Коваленко, помічник оперативного чергового Головач та оперативні співробітники - Олексій Жежерін і Руслан Лавута. Саме вони або не захистили життя Ігоря, або відібрали його.
Напередодні смерті Ігоря Індила суд звільнив із в'язниці 27-річного Юрія Мосєєнкова. Тортурами міліціонери змусили його підписати зізнання в убивстві п'ять років тому.
Три роки він відсидів у Лук'янівському слідчому ізоляторі. Юрія позбавили волі на 10 років за вбивство.
За сфабриковану справу вже засудили слідчого та звільнили з роботи начальника Лук'янівського СІЗО полковника Скоробагача. Але опери, які вибивали покази, досі працюють у Дніпровському РВВС.
Затримали Мосєєнкова 7 травня 2005 року біля будинку в Києві. Міліціонери привезли до райвідділу на розмову.
- Їх прізвища Сафонов, Редік і Орленко. У кабінеті показали фото мертвого чоловіка й сказали: або ти зізнаєшся, або все одно зізнаєшся. Почали одразу палками гуляти по мені. 1998-го в мене був крововилив, робили трепанацію. Тому попросив, аби голови не чіпали, бо можу не витримати. Краще не казав би, бо тільки головою по стінах і літав. За півдня підписав усе, що дали.
Юрію було 22 роки. Працював на СТО, мав дівчину, збирався вступати до університету, купив машину. Жив із матір'ю. Батько помер, був доктором фізико-математичних наук. Дід і рідний дядько викладають в університеті ім. Тараса Шевченка.
- Ще три дні знущалися. Голова побита, тіло боліло так, що самотужки до туалету піднятися не міг. Потім повезли до суду арештовувати. З обох боків був прикутий до оперів наручниками. Примудрився відгорнути футболку й показати жінці-судді синій від побоїв бік. Гукнув до неї: "Допоможіть мені!" Міліціонери підхопили й миттєво винесли із зали.
Справу передали до прокуратури. Перед тим як проводити слідчий експеримент змушували читати, як убивав. Аби на відео без помилок казав. Я відмовився. Знову били, ще сильніше, вже слідчі прокуратури Дніпровського району. Їх прізвища Скомський і Тітор. Останній завдяки моїй справі став заступником прокурора району, бо вбивство розкрив. Я пішов показувати, як убивав людину.
Тривалий час мене не приймали до ізолятора тимчасового утримання. Туди побитих брати не хочуть, аби в них потім проблем не було. Вже коли відлежався від синців у тюрмі, вирішив боротися. Підказали досвідчені співкамерники. Відмовився від показів, тут уже слідчі та опери не могли бити.
Попросив, аби голови не чіпали, бо можу не витримати. Краще не казав би, бо тільки головою по стінах і літав. За півдня підписав усе, що дали
Щопонеділка писав скарги в усі інстанції - і начальнику СІЗО в тому числі. Запитував, на підставі чого мене тут тримають. Бо мала бути санкція прокурора на моє утримання там, а він її не давав. Викликали тамтешні працівники, побили. Після цього скаржитися перестав. Але шоколад їв і цигарки курив щодня. Слідчий носив, розумів, що не має права мене тримати, справа в суді може розвалитися.
Ще адвоката якогось мама найняла непутящого. Заплатила 400 доларів, а він казав, що маю все визнати. Згодом порадили хорошого адвоката - Олега Веремієнка. Через півтора року відпустили на волю, взявши підписку про невиїзд.
У травні торік винесли вирок - 10 років. Я не розумів: як підпис, який з мене вибили, може скалічити життя?
Цього року Дніпровський районний суд відправив справу на дослідування у зв'язку з відсутністю доказів.
Слідчому дали півтора року умовно, і він одразу ж потрапив під амністію. Тепер я боюся міліціонерів. І в прокуратурі про це казав. Ці люди можуть зробити страшніше, ніж ви можете собі уявити.
Доки сидів у тюрмі, зрозумів - б'ють усіх. Тепер, якщо мене пограбують, поб'ють, обікрадуть - скаржитися до міліції нізащо не піду.
Богдана ЄВСЄЄВА
Сидять півтисячі колишніх міліціонерів, суддів і прокурорів
Олег МАРТИНЕНКО, 44 роки, доктор юридичних наук, співавтор книжки "Моніторинг незаконного насильства в органах внутрішніх справ України". Очолював Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ. Його в березні цього року розформував новий міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов.
Ви бачили міліціонерів, які били людей?
- Особисто зустрічався з ними, засудженими. У селищі міського типу Макошине Менського району Чернігівської області - єдина в Україні установа, де сидять колишні судді, прокурори й працівники міліції. Поділена навпіл. Частину займають засуджені інваліди першої та другої груп - не міліціонери. У іншій - близько 500 людей, колишні співробітники. Вони там проживають у дуже гарних умовах порівняно з колоніями загального режиму.
Що необхідно зробити, аби зупинити злочини міліціонерів?
- Насильство з боку міліціонерів буде завжди. Це треба звести до розумних меж. У Великобританії - найчистіша поліція світу. Але постійно фіксують випадки катувань і жорстокого поводження.
У Грузії, кажуть, зі скла роблять райвідділи, аби люди все бачили.
- Це один із принципів європейської прозорості - робити відділки максимально видимими для сторонніх. Якщо ми заходимо у хол, то маємо бачити у ньому табличку із прізвищем, час, календар. На кабінеті має бути надпис із прізвищем. За кордоном важко знайти поліцейську машину з тонованим склом.
Жорстокого поводження працівники міліції набувають на роботі?
- У міліцію просочуються близько п'яти відсотків людей зі психопатичними схильностями. Так само й за кордоном. У міліції ці схильності швидко розвиваються й перетворються на патології типу садизму з елементами шизофренії та психопатії.
Ми аналізували: співробітники били затриманих у більшості випадків нетверезими, втомленими, ввечері. Тобто - у стані зміненої свідомості. Це не психопати, а нормальні люди, які потрапили в ненормальну ситуацію та змушені виконувати ненормальні завдання керівництва й ненормальними методами.
Потім у колонії з ними говорив, або під час службової перевірки. Дивиться на тебе розумними очима, заспокоївся, йому соромно. Каже: були поставлені терміни, у нас усе горіло, були впевнені, що він скоїв злочин, за що ви мене сварите? Я, звичайно, побив, але так склалися обставини.
У вашій книзі описано випадок: трьох людей затримали за підозрою в крадіжці свійської тварини. Їх били, одягали пакети на голову. Знімали на відео. Потім одного зґвалтували дубинкою. Він помер. Як їм у голову таке могло прийти?
- Існує поліцейська субкультура. Під час перекурів хтось може похизуватися: от ми упіймали одного, натягнули презерватив на палицю, постукали по столу - і здався, як миленький. Розповідає на рівні анекдоту, але стверджує, що людина розкололася. Це слухає людей 20-30, і в пам'яті залишається.
Самогубства серед міліціонерів є?
- Від 7 до 15 випадків на рік. У випадках суїцидів робота виступає фоном. Найчастіше вони пов'язані із сімейними негараздами.
Жорстка кара може знизити злочинність серед міліціонерів?
- Репресії гасять рівень міліцейської злочинності на дуже короткий час. Треба говорити про її причини. Чому злочинність серед міліціонерів підвищується? Через відсоткові показники роботи. Ось чому співробітники МВС підтасовують факти своєї діяльності. Оскільки кількість брати нема де, її роблять штучно. Можна підкинути наркотики чи зброю, можна побити людину - і вона зізнається не тільки в цьому злочині, а ще в двох-трьох, які теж можна списати. І це теж показник.
Винні керівники, які вимагають ці показники?
- Це залежить від Кабінету міністрів. Вони виділяють бюджет МВС на рік. Торік міністерство отримало з обіцяного 36 відсотків. Решту 64 - ми мали заробити самі від додаткових послуг населенню, таких як видача паспортів і тому подібне. Це призводить до корупції.
Чому закрили ваше управління?
- Нам озвучили: "управління нерентабельне". Занадто дорого для міністерства утримувати 35 людей. Це була перша заява нового міністра. Не гасло: ми будемо воювати з корупцією, або я реформуватиму міністерство. А: "Я скорочу підрозділ з прав людини".
І Цушко, і Луценко нормально дивилися на нашу роботу та адекватно реагували, вони цивільні люди. Давали наганяїв винним. Обидва казали, що міліція має відмовитися від кількісних показників.
Записала: Богдана ЄВСЄЄВА
Як захищатися від міліції
1. Щоразу, коли заходите до міліції, має бути запис у журналі реєстрації. Тоді можна буде довести, що ви перебували там.
2. Не реагуйте на виклики по мобільному до міліції "зайдіть-розкажіть". Із будь-якого питання повинна надійти повістка.
3. Якщо під час затримання були не самі, то ті, хто був із вами, мають прийти й сказати: будемо чекати під стінами.
4. Обов'язково телефонуйте до прокуратури. Навіть якщо вони не працюють, їх треба змушувати виконувати свій обов'язок - наглядати за міліцією. Необхідно "бомбити" дзвінками й вимагати, щоб розказали, як проконтролювали ситуацію.
5. Щодо випадків корупції - писати скарги до СБУ у відділ боротьби з корупцією.
П'ять найпопулярніших катувань у райвідділах
1. Целофановий пакет. Має бути товстим, аби на шиї не залишилося слідів. Одягають на голову й перекривають кисень. Людина втрачає свідомість. Розгледіти сліди знущань може тільки досвідчений лікар - лопають очні судини.
2. Підвішування "на лом". Одягають за спиною наручники. Потім між спиною та руками вставляють перекладину й підвішують - або між шафами, або між стільцями. Тіло фактично тримається на згині рук. За півгодини суглоби й судини перетискаються, німіють і болять так, що навіть доторкання спричиняє сильний біль.
3. Дроти чіпляють до язика, або змочують ватні тампони й вставляють у вуха. Другий кінець встромляють у розетку. Струм проходить через голову. Раніше чіпляли до статевих органів, але зараз так не роблять. Залишаються сліди опіків, і катування можна довести.
4. Зігріваючою маззю від ревматизму "Фіналгон" мастять геніталії. За 15 хв затриманий зізнається навіть у вбивстві американського президента Кеннеді.
5. Б'ють без синців. Наприклад, дають ляпаси по обличчю. Це не дуже боляче, але за годину чи дві постійних ляпасів у людини починається нервовий тік і сильний біль. Довести важко, бо лише обличчя набрякає. Завжди можна сказати, що то від надмірно випитого.
Чим відзначилася міліція в квітні - червні
23 квітня 2010 року семеро міліціонерів із Дніпропетровщини викрали підприємців - двох харків'ян та одного донеччанина. У родичів вимагали 1 млн грн. Міліціонерів затримали й порушили кримінальні справи.
8 травня двоє оперуповноважених Київського райвідділу міліції Донецька збили машиною 22-річного Максима Іващенка. Тіло при свідках запхали до багажника. 9 травня його знайшли на смітнику за селищем Піски.
12 травня капітан міліції 30-річний Олексій Морозов із міста Красний Луч на Луганщині отримав дев'ять років колонії за розбої та зґвалтування п'ятьох дівчат віком від 16 до 19 років.
22 травня в селі Селище Тиврівського району Вінницької області поховали старшого лейтенанта. 22-річного Валентина Дзьоня. Його знайшли застреленим у власному кабінеті. Керівництво каже: самогубство. Його батько Валентин Іванович впевнений, що це - вбивство. Він - колишній підполковник, 26 років працював у міліції.
1 червня в селі Верхня Шевирівка Краснодонського району Луганської області співробітник Державної автомобільної служби розстріляв водія. Всадив сім куль. У пасажирку, дружину загиблого, поцілив двічі.
Цитати анонімних міліціонерів
"Я, наприклад, якщо протягом дня когось не зламаю - відчуваю себе погано".
"Сама погроза застосування насильства грає позитивну роль. Вони бояться, що будуть бити, і тому дають показання - аби тільки не били. А якщо будуть знати, що ніхто їх бити не буде, то перестануть боятися й нічого говорити не будуть".
"Якщо людина потрапила до СІЗО або на неї заведено карну справу, то це не просто так. Значить, вона винна, значить, уже не така, як усі порядні громадяни".
50-60% злочинів розкривають найуспішніші поліцейські служби світу. 85-95% - показники розкриття злочинів в Україні.
1,003 млн українців, або 3,5% дорослого населення країни, упродовж останніх п'яти років стикалися з навмисним заподіянням побиття, страждань або катувань у ході розкриття злочинів.
Із 2002 по 2008 рік засуджено міліціонерів:
29 - за навмисне вбивство
34 - за тілесні ушкодження
7 - за зґвалтування
18 - за хуліганство
168 - за зловживання владою
339 - за перевищення влади
Інформація за результатами "Моніторингу незаконного насильства в органах внутрішніх справ України. Соціологічне дослідження 2009 року".
5 
1
Коментарі