Понад 100 днів тривають протести в білоруських містах. Люди не згодні зі сфальсифікованими президентськими виборами 9 серпня та репресіями силовиків.
Щонеділі виходять на акції. Їх затримують, б'ють, залякують. 12 листопада міліціонери в цивільному вбили в Мінську 31-річного Романа Бондаренка. Силовики викидають квіти й розганяють людей, які приходять вшанувати пам'ять загиблого. Генеральна прокуратура порушила кримінальні справи проти лікаря та журналіста, які розповіли про вбивство.
Євросоюз готує третій пакет санкцій щодо білоруського режиму. За три місяці двічі запроваджував заходи проти влади країни. Зокрема, щодо 55 осіб, винних у насильстві та залякуванні. Серед інших – проти самопроголошеного президента Олександра Лукашенка.
У Гродно підірвали автомобіль міліціонера, особисті дані якого раніше розмістили в Telegram-каналі. За насильство проти мирних учасників протестів він потрапив до так званого чорного списку опозиції
Андрій Почобут, 47 років, публіцист, Гродно:
– Ситуація в Білорусі складна. На відміну від українського Майдану, ми не змогли організувати інфраструктуру протестів. Маємо мережу Telegram-каналів для координації, яку ведуть із-за кордону. Акції залишаються стихійними.
Настрої білорусів коливаються від озлоблення до пригнічення. Більшість учасників не вірять, що найближчим часом вдасться скинути Лукашенка. Але не можуть зупинитися попри затримання, побиття, вбивства. Інакше буде помста – масові репресії. Посадять усіх, хто брав участь в акціях. Відкрито понад 900 кримінальних справ, більш як 25 тисяч білорусів пройшли через тюрми, маємо сотні політв'язнів.
Триває боротьба на виснаження: хто перший здасть позиції – режим чи учасники акцій. Або силовики візьмуть країну під контроль і розгорнуть ще більший терор, або система зламається.
Важливу роль грає Росія. На піку протестів, 15–16 серпня, Кремль став на бік Лукашенка. Сформували так званий білоруський резерв – російські силовики розташувалися на кордоні, готові втрутитися. Путін заявив, що Москва підтримає нашого диктатора військом. Лукашенко може здати країну. Сам запросив окупантів. Головне для нього – залишитися при владі. Недавно заявив, що готовий поїхати в Росію, якщо буде потрібно. Тобто повторити долю Януковича. Це дає білорусам надію, що Путін може з часом усунути його.
На пострадянському просторі триває боротьба авторитаризму й демократії. Путінська Росія завжди ставить на авторитарних керівників. Навіть якщо вони не симпатичні самому Путіну.
Лукашенко не має жодної підтримки в суспільстві й поводиться, наче окупант.
Павло Усов, 45 років, білоруський політолог, Варшава:
– Серед учасників протестів переважає песимізм. Акції затихають, бракує драйву, посилюються репресії. Білоруси не знають, що протиставити.
У частині суспільства виникають наміри радикалізації. Вважають, мирні акції не дають результатів. Це може проявитися в адресних діях проти силовиків, чиновників, суддів, прокурорів. Але нині це наміри без дій.
Серйозна протидія – страйки. Але заклики до них не дають результатів. Локальні виступи на кількох великих підприємствах швидко придушили. Забракло внутрішньої солідарності колективів.
У силовиків розв'язані руки – будь-якими методами придушують виступи. Режим відчуває безкарність. Терор стає сильнішим. Через репресії потерпає економіка. Насильство вимагає від Лукашенка все більше ресурсів на силовиків.
Триває деградація системи управління через кадровий голод. Ключові посади в державі – за силовиками. У частині Мінська відключили воду й опалення, бо в районі підтримують протести. Створюють внутрішні гетто. Режим трансформувався у військову диктатуру.
Ресурсів у держави буде дедалі менше. Це може призвести до колапсу окремих сегментів економіки. Але в такому вигляді режим може жити не один рік.
Олег Шварін, 34 роки, офтальмолог, Стокгольм, Швеція:
– Студентом потрапив у патріотичне середовище. Спілкувався з футбольними ультрас. Двічі потрапляв у відділок. Із навчання не вигнали, але мав проблеми. Батько помічав, що час від часу за нами стежили, у квартирі хтось бував. Останньою краплею стало те, що один зі студентів писав доноси. Вирішив емігрувати.
Батько підтримував протести. Працює на заводі з виготовлення дверей. Вирішили страйкувати. Напередодні зателефонував колега: частина людей вийде на роботу. Вони склали списки тих, хто страйкував. Їх не звільнили, але попередили, що наступний раз буде останній. Погрожують, що залишать без пенсії.
На сусіда в Мінську чекали "поговорити" під дверима квартири. Налякали вагітну дружину. Сказали, якщо не заспокоїться, шукатимуть у лісі. Але він все одно ходить на акції. Допомагає вести списки скалічених у відділках.
Колегу побили спецпризначенці. На акції ходять професори, лікарі, студенти. Колишній викладач запитав, чому Європа не втручається. Білоруси втрачають віру, що вдасться дотиснути.
1113 людей затримали на акціях протесту 15 листопада в містах Білорусі
4 
1
Коментарі