"Дня 14 липня 1826 року сталася подія, що потрясла цілим Львовом. Стара ратушева вежа пополудні зарисувалася (вкрилася тріщинами. – "Країна") й о годині чверть на сему вечором з великим тріскотом завалилася. Наперед вже опорожнено Ринок з людей, але все-таки у звалищах погиб трубач, двох жовнірів і кількох робітників," – пише історик Іван Крип'якевич в "Історичних проходах по Львові", виданих 1932-го.
У ратуші посеред площі Ринок містилися всі інституції міської влади. Першу споруду, муровану з дерев'яною вежею, тут звели у 1370-х. Львів саме отримав Магдебурзьке право, тож місто почали переплановувати за зразком західноєвропейських. Навколо ратуші облаштували велику центральну площу, оточену кам'яницями. Хоч вона була квадратна, дістала назву Коло, німецькою Ring – бо від площі променями розходилися основні вулиці міста. У вимові місцевих українців і поляків Ring перетворився на Ринок. На площі діяв базар.
Та перша львівська ратуша згоріла за кілька років. На її місці звели повністю кам'яну. 1404-го на її 58-метровій вежі встановили годинник. До четвертого поверху вежа була чотирикутна, а вище, до купола, восьмикутна. На кожному розі поставили по статуї лева, що тримав герб однієї з міщанських родин. Вінчав вежу металевий флюгер – теж у формі лева. Його львів'яни вважали охоронцем міста і ставилися забобонно. Приміром, 1672-го під час шквалу лев упав додолу – того ж року на Львів напали татари. Головна зала ратуші, де засідав магістрат, була рясно обвішана килимами: їх кожен купець був зобов'язаний щороку дарувати місту.
У середині 1820-х було видно, що ратуша в аварійному стані. Руйнували її численні прибудови, які позводили торговці ринку. Бургомістр – міський голова – Львова зібрав комісію, щоб оглянути споруду. Інспекція відбулася 14 липня 1826 року. Директор фортифікацій Майєр, директор будівельного уряду Кімстеттер та інші поважні чиновники 2 год. занотовували всі пошкодження будівлі. Після чого пішли до канцелярії в сусідній кам'яниці, де почали складати акт: "Усі вищеописані симптоми є небезпечними і можуть у майбутньому мати фатальні наслідки, – йшлося в документі. – Утім, немає жодних обставин, які могли б призвести до негайного падіння вежі. Вистачить лише приступити до обмурування найслабших місць. Та, як вже вище сказано, безпосередньої небезпеки немає".
– Можливо, варто поставити навколо вежі поліційну сторожу, аби запобігти трагедії? – поцікавився бургомістр.
– Повірте, небезпека не така велика, щоб уживати якихось спеціальних заходів, – запевнив Майєр.
Його підтримали решта спеціалістів. Чиновники встигли написати заголовок акта технічного огляду і щойно взялися переписувати на чистовик сам текст, як до канцелярії забіг тесля Каффка:
– Панове, тріщини на вежі збільшуються! Ми не можемо їх стримати!
За 5 хв. споруда впала. Єдина в місті "Газета львівська" повідомила, що під завалами загинули восьмеро осіб. Серед них – міський трубач і його донька. Того дня вона з ратушевої вежі дала останній сигнал – про настання шостої вечора – за 15 хв. до обвалу.
Руїни старої ратуші посеред львівської площі Ринок розбирали три роки. У 1830 – 1835 роках на її місці звели нову споруду для магістрату, яка стоїть досі, – чотирикутну, у стилі віденського класицизму. Львів'яни тривалий час не сприймали новобудову – надто громіздкою й неоковирною видавалася вона порівняно з попередницею. А її прямокутну вежу зневажливо називали "коминком" – димарем.
До спальні Єлизавети II пробрався п`яний безробітний
Уперше до Букінґемського палацу – резиденції британської королеви Єлизавети II та її родини – 31-річний Майкл Фаґан (на знімку) пробрався 7 червня 1982-го. Заліз по водостічній трубі. Напередодні його, безробітного батька чотирьох дітей, покинула дружина. З горя Майкл напився. Згадав, як під час екскурсії його здивувала мала кількість охоронців у палаці. Поліз туди.
За годину до опівночі обличчя Фаґана у відчиненому вікні однієї з кімнат палацу помітила покоївка. Покликала охоронців. Ті все обдивилися й нікого не виявили. Вирішили, що жінці привиділося. Майкл тим часом сховався в порожній спальні принца Чарльза.
– Раптом мені захотілося до туалету, – згадував потім. – Що робити? Мочитися на килим? Довелося використати собачу миску для їжі. Потім я надпив вина з пляшки на полиці. Як виявилося – дешевого каліфорнійського. Я сидів, поклавши ноги на стіл, і почувався мов дівчинка, яка потрапила до будинку ведмедів.
Якийсь час Майкл чекав, що прибуде поліція. Коли ж зрозумів, що його не шукають, вийшов через чорний хід до саду, а тоді переліз через цегляну стіну й пішов додому.
За місяць – 9 липня 1982?го – Фаґан знову вирішив навідатися до Букінгемського палацу. Двічі спрацьовувала сигналізація, охоронці нікого не виявили. Вирішили, що пристрій зламався, й вимкнули його. Майкл тим часом у футболці та босоніж – взуття загубив на даху – пробрався до спальні Єлизавети II. Була 7.15, озброєний поліцейський, який стояв біля дверей королеви, саме пішов вигуляти собак, не дочекавшись напарника, який мав його змінити.
Таблоїди писали, ніби Майкл Фаґан попросив у Єлизавети II сигарету, а потім вони спілкувалися 10 хв., доки королева зуміла покликати на допомогу. Насправді ж усе було інакше.
– Що ти тут робиш?! – прокричала вона, тільки-но побачила "гостя", і вибігла з кімнати.
– Я лише помітив довгу нічну сорочку з квітчастим візерунком і маленькі босі ноги, – розповідав Майкл згодом.
На крик прибіг лакей. Він і затримав Фаґана.
– Доки чекали на поліцію, мене пригостили чудовим віскі, – згадував він.
Як і першого разу, Майкл відвідав палац напідпитку. В інтерв'ю стверджував, що ідея виникла під впливом "чарівних" грибів.
– Просто хотів поговорити з королевою. Ця думка засіла в голові.
Судово-психіатрична комісія визнала Майкла Фаґана неврівноваженим. Замість тюремного строку за порушення приватних володінь та крадіжку півпляшки вина призначили примусове шестимісячне лікування. Вийшовши на свободу, Фаґан почав торгувати наркотиками. Відсидів чотири роки за продаж героїну. Зараз на пенсії.
"Про ватажків банд"
селянських антибільшовицьких повстанських загонів – таку постанову політбюро ЦК КП(б)У ухвалило 12 липня 1921 року в тодішній столиці Української СРР Харкові. Всеукраїнській ЧК запропонували ставитися до колишніх "головачів банд" з "надзвичайною обережністю". До спостереження за ними слід залучати членів Комітетів незаможних селян. Комусь з бандитів вирішили надати можливість "мирного співіснування", а інших – виселити подалі від їх постійного мешкання. Деяких – за межі України
"Книга здорового глузду про дитину та догляд за нею"
43-річного лікаря-педіатра Бенджаміна Спока вийшла 14 липня 1939 року в нью-йоркському видавництві Pocket Book. Молоді батьки сприйняли видання, написане простою і зрозумілою мовою, без спеціальних медичних термінів, як підручник. Книжка миттю стала бестселером. Спок закликав відмовитися від авторитарного виховання дітей, вести з малям діалог. "Книга здорового глузду" перекладена 39 мовами, загальний наклад перевищив 50 млн
4 
35413
Коментарі