Британський торговець Пітер Дюранд 25 серпня 1810 року запатентував спосіб консервування в металевих банках. У них клали варені продукти й запаювали кришку свинцем. Посудини повторно кип'ятили в казані. Після того їжа могла зберігатися до восьми місяців.
Дюранд запозичив цю технологію в паризького кухаря Ніколя Аппера, тільки замінив скляні банки на металеві. Патент на винахід особисто видав британський король Ґеорґ III. Його армія відтепер могла надовго запасатися харчами на час походів. Та Дюранд не зумів налагодити швидке й дешеве виробництво консервів. Банки швидко іржавіли. Заготовки для них уручну вирізали великими ножицями із металевих листів. Ємності виходили у п'ять-шість разів дорожчими за їжу, для зберігання якої виготовлялися.
1812-го Пітер продав малоприбутковий патент інженерові Брайану Донкіну. Той замінив залізо на тоншу бляху і придумав покривати її шаром олова. Наступного року британський уряд почав закуповувати модернізовані консерви для офіцерів флоту. Аби їх відкрити, товсті кришки пробивали молотком і долотом.
Перший наклад Книги рекордів Гіннеса розкупили за тиждень
Керівник пивної компанії Guinness сер Г'ю Бівер іноді сперечався у пабах із друзями-мисливцями про те, який дикий птах найспритніший. Бівер вважав, що це золотиста сивка, але довести свою точку зору не міг. 1954-го він надумав створити альманах, де будуть зібрані всі досягнення у світі тварин та людей у межах Великої Британії, аби пусті суперечки за кухлем пива перестали провокувати сварки. Уподовж року спеціально створена ним комісія відбирала цікаві й достовірні рекорди. Вони потрапили до 198-сторінкової книжки в зеленій обкладинці.
Перше видання Книги рекордів Гіннеса надрукували в Лондоні 27 серпня 1955 року. Примірник коштував 5 шилінгів - $8,6 на сьогодні. Протягом першої години продали шість. За 3 год. збірник тримали в руках 100 читачів, а ще через 3 год.- понад тисячу. Перший наклад у 10 тис. розібрали за тиждень. Ажіотаж не згас і після того, як ціну завищили до 9 шилінгів - $15,6.
Із 1989 року Книга рекордів Гіннеса переступила Ла-Манш - відтоді в ній друкують не тільки британські, а й світові досягнення, що дозволило перетнути тираж у 100 млн.
ФОТО-ДАТА:
26 серпня 1950 року: киянка Світлана Руданська (ліворуч) із подругою Алею на відпочинку в санаторії імені Семашка в Куяльнику поблизу Одеси. На жінках саморобні купальники. "Тоді з речами було важко, - згадує нині 75-річна Світлана Аркадіївна. - Купальники шили самі - з кольорового ситцю. Придумували різні фасони, з рюшами і воланами. Я вирішила дошити до бюстгальтера щось на зразок пояса". Одразу після війни жіночі купальники робили із чоловічих трикотажних майок. Вшивали верх і талію, укорочували бретелі. Низ майки зшивали посередині. Вдягали такий купальник через голову.
фото з домашнього альбому Світлани Руданської
ДАТА-ЦИТАТА:
"Ці 15 хвилин трагедії я називаю "мильною трагедією"
написав 24 серпня 1938 року американський журналіст газети The Christian Century в замітці про багатосерійний радіоспектакль "Світло, що вказує шлях". Його показу в ефірі щоразу передувала реклама мила - косметична компанія Procter and Gamble була спонсором радіовистави. У кожній радіопередачі священик Джон Рутледж із Чикаго вирішував сімейні негаразди одного з парафіян, про які дізнавався під час сповіді.
Від того вислову журналіста походить термін "мильна опера" на позначення телесеріалів
"Усім світським козлам, тобто громадянам, ходити без борід"
звелів 29 серпня 1698 року в своєму указі російський цар Петро I. Він нещодавно повернувся із Західної Європи. За непослух передбачалося 50 рублів штрафу - два річних оклади солдата. Цар особисто відрізав бороди боярам і прислузі. 1762-го Катерина II скасувала указ, але за умови, що державні чиновники та військові таки залишаться із "босим" обличчям.
ДАТА-ЦИФРА:
600-кілометровий живий ланцюг утворили понад мільйон людей 23 серпня 1989 року. Жителі трьох прибалтійських республік СРСР протягли його крізь свої столиці - Таллінн, Ригу і Вільнюс. Того дня виповнювалося 50 років від підписання пакту Молотова-Ріббентропа. Цим документом Гітлер і Сталін поділили Східну Європу на сфери впливу. Унаслідок цього незалежні доти Литву, Латвію та Естонію 1940-го приєднали до СРСР
КОЛОНКА ДАТ:
23 серпня 1913 року в данській столиці Копенгагені на морському березі відкрили бронзовий пам'ятник Русалоньці - героїні казки Ганса Крістіана Андерсена. Скульптуру виготовили на замовлення сина засновника броварні Carlsberg Карла Якобсена: його зачарував балет данця Вальдемара Фіні Генріка за цією казкою в Королівському театрі Копенгагена. За останні півстоліття фігуру 1,25 м заввишки й завважки близько 175 кг хулігани тричі обливали фарбою, тричі відпилювали голову, один раз - руку. А 2007-го Русалоньці пофарбували обличчя в червоне.
24 серпня 79 року попіл і лава вулкана Везувій поховали давньоримські міста Помпеї, Геркуланум, Оплонтія і Стабія. За свідченням письменника Плінія Молодшого, їх жителям ніде було ховатися від катастрофи. Одні залишались у будинках, аби перечекати виверження, інші залишали домівки й бігли до портів із "прив'язаними до голів полотняними подушками" і чекали на кораблі. Під час евакуації жителів Помпеїв від отруєння сіркою загинув полководець та історик Пліній Старший.
Джордж Крам, шеф-кухар ресторану на американському курорті Саратога-Спрінґз, 24 серпня 1853 року подав вередливому відвідувачеві нарізану тонкими кружальцями пересмажену картоплю. Джордж здивувався: клієнт нарешті був задоволений. Так з'явився рецепт картопляних чипсів (від слова chips - гральні фішки). Продукт не скоро набув широкого розповсюдження, адже його важко було зберігати: картопля швидко вбирала вологу й набрякала. Лише 1926-го підприємиця Лаура Скаддер розпочала масове виробництво "фішок", упакованих у вощений папір.
3 
35413
Коментарі