До кінця грудня в райцентрах Черкащини й Київщини відбудеться пересувна виставка "Світовий тріумф "Щедрика" – 100 років культурної дипломатії України". Присвячена міжнародним гастролям 1919–1924 років Української республіканської капели, якою керував Олександр Кошиць. Виступили у 17 країнах.
Про експонати розповідає 38-річна Тіна ПЕРЕСУНЬКО, авторка виставки. Перевозить її автомобілем із батьком Віктором Пересуньком
– На перших двох стендах показую документи, пов'язані зі створенням капели 24 січня 1919 року. Виникла як державний проєкт для пропаганди української ідеї у світі. Хористів прирівняли до держслужбовців. Ініціатором виступив голова Директорії Української Народної Республіки Симон Петлюра.
Київ – Кам'янець-Подільський: 28 січня 1919 року
Почалася подорож із того, що хористи тікали з окупованого більшовиками Києва до Кам'янця-Подільського. Паніка, хаос. Зі 100 осіб, прийнятих до хору, виїхали 30. Супроводжував артистів композитор Кирило Стеценко, голова музичного відділу міністерства освіти. Поїздка тривала два тижні. Люди мерзли в розбитих вагонах. Потяг зійшов із рейок через кучугури. Сніг вийшов відгортати Михайло Грушевський, який їхав разом з іншими урядовцями.
Станіславів – Стрий – Ужгород: квітень 1919 року
Хористи виїхали зі Станіславова – теперішнього Івано-Франківська – до Ужгорода через Стрий на Львівщині. Кошиць писав тоді, що вони виглядали, як "кочова орда, яку страшно було підпустити серед білого дня до міста на гарматний вистріл". Були хто в чому. В обідраних військових кожухах і селянських шапках, патлаті, неголені, немиті. Світлини немає, але є карикатура. Вона представлена на виставці.
Приїзд хористів до Стрия припав на Великдень. Після виступу їх схопила "тепла компанія", пішли в ресторан. "Ми встигли розговітися в готелі, – пише співак Кирило Миколайчук. – Кузьмин сказав запізнатися з місцевою скрипачкою, солісткою тутешньої оркестри. Ми вже вийшли, щоб піти додому, але знову повернулися в ресторан. Коли вже треба було йти, ноги застрайкували. Але на цьому біда не закінчилася. Я до вечора і всю ніч слабував, приходили якісь дівчата, робили якісь примочки. Це мене так схвилювало, що я аж розплакався". Наступного дня відбулося засідання Ради капели. Є протокол про догану, що були нетверезі та "допустилися до ганебного поводження в публічних локалах".
Чехословаччина: 1 травня – 18 липня 1919 року
Коли приїхали до Праги, то першим ділом позичили 130 чеських крон у посла УНР Максима Славінського. На ці гроші пошили академічні костюми – фраки та білі сукні. Соромилися виступати в народному вбранні, щоб не сприйняли як селюків. Хотіли показати українців як європейську націю. Але швейцарський рецензент написав: "Ніхто не сумнівається, що ви представники високої культури, тому одягайте свої національні строї, ми хочемо їх побачити". Лише за рік повернулися до вишиванок на концертах.
Європейська прем'єра "Щедрика" зробила фурор. "Усе українське стало модним у Празі, – писав Кошиць. – Мої хлопці фліртували на всі боки, й чешки тратили голови".
Австрія: 20 липня – 8 жовтня 1919 року
Капела вирушила до Парижа через Відень. В Австрії затрималися на два місяці, бо хористи не можуть отримати французькі візи. Рік як закінчилася Перша світова війна. У Відні голод, злидні. "Їсти майже не було чого. Безконечна конина з паприкою та шпинатом могли довести людину до самогубства", – писав Кошиць. У цих умовах українці дали благодійний концерт на потреби австрійської молоді. Є листи подяки на адресу хору від міністерства соціального забезпечення Австрії.
Франція: 4 листопада – 31 грудня 1919 року
У Парижі росіяни намагалися зірвати концерт капели. "Москвини пробували ужити навіть помочі французів, представляючи нас за большевиків і спільних ворогів їх і Франції. Пропонували при співанню гимну "Ще не вмерла", щоб один із москвинів звернувся до авдиторії та назвав нас зрадниками Великої Росії й Антанти та візвав публіку до покидання салі", – згадувала співачка Софія Колодіївна.
Запобіг скандалу французький журналіст і симпатик України Жан Полісьє. Опікувався хором. Концерти охороняла поліція. Французький імпресаріо Джосеф Шурман зробив квитки дорогими. Є листи від громад, звичайних меломанів із проханням знизити ціни.
У "Пам'ятній книзі" капели під час концерту в Парижі є автограф знаної танцівниці Айседори Дункан – "Браво!!!"
Кошиць одружився з хористкою капели Тетяною Георгієвською. Вона була сопрано, часто заспівувала соло в "Щедрику". Дітей подружжя не народило. У Кощиця був син від першого шлюбу, розійшлися задовго до від'їзду на гастролі. Дитина залишилася в Україні.
У щоденниках хористів є багато про особисте життя. Наприклад, Михайло Рудницький, член української місії в Парижі, передавав любовні листи хористкам через співака Романа Кирчева.
Бельгія. 18 січня – 30 березня 1920 року, 28 лютого – 19 березня 1921 року
У Бельгію приїздили декілька разів. Дали 22 концерти. У Брюсселі афіші хору завбільшки з метр на півтора були в жовто-блакитних кольорах із тризубом. Так презентували Україну як державу.
На благодійний концерт у співпраці з місцевим Товариством охорони дітей прийшла королева Бельгії Єлизавета.
Велика Британія: 1 лютого – 1 березня 1920 року
Афіша одного з лондонських концертів зображувала трьох сліпих ветеранів війни. Самі хористи іронізували: мовляв, така вже багата Україна, часом самим їсти нічого, а даємо благодійні виступи.
Після одного концерту Кошиць із бандуристом Олександром Кизимою пішли в лондонський бар "Клуб диких". Доки колега грав на екзотичному для англійців інструменті, керівник капели пив віскі по-православному, тобто без льоду, і всіх цим вражав.
Нью-Йорк, США: 5 жовтня 1922 року
"Щедрику" Миколи Леонтовича присвячено окремий стенд. Це був коронний номер у програмі. Цю щедрівку найчастіше виконували на біс. У всьому світі знають як Carol of the Bells. Англомовну версію створив американський композитор Пітер Вільговський, міг чути оригінал у нью-йоркському залі Карнегі-хол під час виступу капели.
На стенді подаю текст "Щедрика" в перекладах різними мовами, як його друкували в рецензіях зарубіжної преси. Слово "щедрик" іноземці часом перекручували – в Бразилії це був "стехедрик", в Аргентині – "щелрик".
Пересувна виставка "Світовий тріумф "Щедрика" – 100 років культурної дипломатії України".
м. Кам'янка, Черкаська обл., Історичний музей, вул. Пушкіна, 54
м. Сміла, Черкаська обл., Будинок культури, вул. Соборна, 100
м. Золотоноша, Черкаська обл., Спеціалізована школа №2 інформаційних технологій,
вул. Миколаївська, 5
м. Богуслав, Київська обл., Будинок культури, вул. Острів, 1
3 
1
Коментарі