23 липня, неділя, 13:45
– Та зрозумій, я вірю в Бога, але не вважаю себе релігійною. Ніколи не була тут на службі. До церкви ходжу тільки в батьків на Хмельниччині. Там наш храм – український. Але сьогодні не могла не прийти, – каже краєзнавиця, 32-річна Алла Коваль. Жінка стискає руку подруги. Стоять трохи осторонь від Спасо-Преображенського собору в Одесі. Вночі росіяни вп'яте за тиждень завдали масованого ракетного удару по місту. Пошкоджено житлові будинки, портову інфраструктуру, пам'ятки архітектури й собор. Влучило у праву частину будівлі та пробило до мінус першого поверху. Половина собору залишилася без даху. Порушено центральні палі, фундамент. Вилетіли всі вікна, ліпнина, всередині зайнялася пожежа.
Удень навпроти Спасо-Преображенського собору збираються люди. Проводять богослужіння.
– Вы молитесь "русскому миру". Он уничтожает украинцев, – вигукує жінка в темно-синій футболці й чорних штанях. Дехто починає сперечатися.
– Погоджуюся з нею, – тихо каже Алла подрузі. – Це нонсенс, щоб під час війни в країні діяли храми московського патріархату. Це дикість фінансувати ворога. Проте тепер найстрашнішим є те, що Росія знищує нашу культуру, наші найкращі пам'ятки архітектури. Мені це болить, тому нині я тут.
А в цей час:
– Уже квашу огірки повним ходом, – каже телефоном 41-річна Людмила Васильченко з Миколаєва. – Все добре. Ну, відносно добре, звичайно. Трохи запанікувала, але, з іншого боку, добре, що приїхала раніше.
Людмила розповідає, що брала участь у триденному тренінгу для вчителів англійської мови у Кракові.
– Для себе взяла безліч класних технік. Проте їх краще застосовувати в разі очного навчання, а в нас дистанційне вже півтора року. Що буде з 1 вересня, ніхто не знає. Планувати можна красиво й багато, а насправді дурнуваті сусіди будь-якої миті можуть вкоїти все, що завгодно. Ось, наприклад, вранці 19 липня збираюся на тренінг, а телефонує тітка з Чорноморська. Ридає, бо рашисти влучили в елеватор, горіло 60 тисяч тонн зерна. Після цього й мені не до навчання. Мусила міняти квитки та їхати до тітки. Але ж ти знаєш, яка вона вперта. До мене переїжджати не хоче. Мучиться, плаче, але каже, що буде вдома.
– Тату, ти ж обіцяв! Ну та. Ще місяць тому казав, що приїдеш і ми підемо в басейн. А вже літо кінчається, – не відстає від батька 10-річна Ірина. Ходять супермаркетом в Умані.
– Поїдьте завтра з мамою самі. Розважтеся. Подзвони ще Ніні, може, вона захоче з вами.
– А ти, тату? Як без тебе? – не вгаває дівчинка. – Ще встигнеш "підшаманити" свою машину. Це ж тільки на дві годинки. А потім ти поїдеш і ми знову не будемо бачитися пів року.
Чоловік усміхається і підходить до холодильника з морозивом.
– Ти так і хочеш, щоб мене називали басейним воїном. Добре, сьогодні поїдемо. Так і буде. Готуйся, бо за ці дві години маю навчити тебе плавати.
Без звільненого Криму увесь спротив був марний
Україна ніколи не буде в безпеці, доки Крим окуповано. Це база.
Боятися звільняти Крим – значить, що весь спротив був марний. Російський Крим – гарантована нова агресія і війна якщо не сьогодні, то завтра.
Коли генерал Валерій Залужний каже, що його ніхто не зупинить на території ворога, він каже передусім про Крим, який багато хто намагається винести за дужки. Бо ж це улюблена цяцька Путлєра – й можуть бути наслідки.
Так, наслідки можуть бути. Кожен, хто пішов у ЗСУ, знав про наслідки такого кроку, але все одно пішов.
Сергій МАРЧЕНКО, експерт ринку праці
Україна починає морську блокаду
Доки вся світова спільнота стурбовано жує соплі щодо російського терору в Чорному морі, Міністерство оборони України зробило важливу та правильну заяву. Воно попередило, що від 21 липня всі судна, які прямують в акваторії Чорного моря в напрямку морських портів Російської Федерації й українських портів на тимчасово окупованих територіях, можуть розглядатися Україною як такі, що перевозять вантажі воєнного призначення – з усіма відповідними ризиками. Тобто фактично виходом із зернової угоди окупанти самі собі заблокували Чорне море. Тож думаю, рано чи пізно вони принижено повернуться до угоди.
Сергій СТЕРНЕНКО, громадський діяч
Заміни міністра культури недостатньо
Заміна міністра культури буде позитивним кроком, якщо разом із міністром зміниться політика Міністерства культури.
Замість плебейського несмаку і провінційного малоросіянства, які, судячи з тендерів, проповідувало Міністерство культури Ткаченка, держава має сприяти створенню справжніх самобутніх українських культурних продуктів, гідних тих подвигів, які щодня здійснюють в Україні.
Замість державного телебачення має бути плюралізм телеінформації з дотриманням принципів національної єдності. Інформаційний марафон викликає питання хоча б тому, що його вже не дивляться. Навіть анонімні телеграм-канали викликають більшу довіру, ніж казенні новини, й це діагноз державному телебаченню, яке не може дати суспільству чесну інформацію тоді, коли це найпотрібніше.
Замість щоденних і беззмістовних ритуальних танців під Лаврою у виконанні "прихильників РПЦ" та "комісії Мінкульту" має бути нарешті остаточна заборона релігійної філії ФСБ в Україні. Доки у країні діє РПЦ, довіра, принаймні до політики Мінкульту, буде на межі нуля.
Це лише початок тих змін, які потрібні політиці у сфері культури. Бо слово теж стріляє. А якщо наше слово мовчить, то стріляють слова з іншого боку.
Сергій ТАРАН, політолог
11 700 000 українців є економічно активними, за підрахунками Українського інституту майбутнього. Працюють із них 9,3 млн. В інституті вважають, що нині в Україні є 28,5 млн людей
Канада запускає нову програму для постійного проживання біженців з України. Вона дасть українським сім'ям змогу отримати статус постійних резидентів. Право на участь у програмі матимуть українці, які живуть у Канаді з тимчасовим статусом і мають одного чи більше членів сім'ї в цій державі.
Уряд дозволив подавати заявки на отримання пільгових іпотечних кредитів за програмою "єОселя" всім українцям, які не мають власного житла. Для них діятиме пільгова річна ставка 7% у гривні. Перший внесок – від 20%, а термін кредитування до 20 років.
Мобільні оператори резервуватимуть номери загиблих або зниклих захисників на два роки. Для цього родичам чи близьким померлого треба звернутися до служби підтримки оператора.
Готувала домашні соуси на продаж. Окупацію пережили в Херсоні. Ще в березні багато людей заплатило аванси. Але город залило. Ніхто не попросив повернути гроші.
Алла МАЧУЛА, 39 років, Херсон
У баби був старий сервіз на 12 персон. Совєти націоналізували. Дивом уціліло велике блюдо. Бережемо його як зіницю ока.
Федір ВАЛЬКО, 56 років, Київ
Син захотів навчитися грати на кобзі. Я бачив його скрипалем, але дав можливість – знайшли інструмент, учителя. Нині грає рідко, коли треба заспокоїтися чи зосередитися.
Андрій ІВАЩЕНКО, 51 рік, Дніпро
3 
1
Коментарі