Міністра охорони здоров'я Зімбабве Обедію Мойо відправили у відставку через підозру в корупції. Є докази, що за винагороду підписав контракт із компанією з Об'єднаних Арабських Еміратів на постачання медичних захисних костюмів і наборів для тестування на Covid-19 на 60 мільйонів доларів. В уряді вважають, що засоби продавали за завищеними цінами. Мойо випустили під заставу. Звільнили керівників найбільших лікарень. Персонал страйкує. Відмовляються працювати без захисних костюмів і доплат. 31 липня, у день суду над Мойо, вулиці столиці Хараре патрулювавли військові. Влада боялася протестів. Справу відправили на повторний розгляд
Закар МАТАВА, 38 років, помічник юриста, Хараре:
– Я втратив роботу у квітні. У шефа не було замовлень. Дружина працює вчителькою. Першою зрозуміла, що треба переорієнтуватися. Їздимо на ферми, беремо овочі, яйця. Продаємо з машини в Хараре дорожче. Кілька разів мали проблеми з поліцією, але за дюжину яєць та відчепилася.
Економічна ситуація в країні катастрофічна. Своєї валюти немає. Відмовилися від неї 11 років тому, коли пляшка води коштувала кілька мільярдів. Влада примусово запровадила новий зімбабвійський долар. За рік він знецінився. Люди просять розраховуватися з ними американськими. Це одна з вимог лікарів і медсестер.
Враження, що в уряді немає жодного спеціаліста. Закрили фондові біржі. Зупинили роботу мобільних платіжних систем. Вирішили, що через них валиться наш долар. Заморозили зарплати.
Єін НАКАГ, 26 років, соціальний працівник, Гверу:
– Кілька вихідців із бідних районів створили щось на зразок благодійного фонду. Їхня мета – щоб люди їли принаймні раз на день. Варимо супи, роздаємо бутерброди з арахісовим маслом.
На початку місяця наш рахунок у системі Ecocash заморозили. Ми лишилися з продуктами на 10–15 порцій, а треба хоча б 400. Просили кілька їдалень допомогти, та вони і своїх потреб не можуть задовольнити. Фермер дав трохи цибулі й моркви. Дозволив забрати гнилі овочі. Вдалося обрізати трохи кабачків, помідорів.
За місяць ціни зросли вдвічі. Почався дефіцит пального. Люди, які привозили продукти з ферм, теж тепер продають їх дорожче.
Ліам РУАНАГА, 52 роки, терапевт, Хараре:
– У Зімбабве один із найнижчих показників захворюваності на коронавірус в Африці. Не маємо тестів. Закуплені в Об'єднаних Арабських Еміратах застряли на складах. Їх узяли за завищеними цінами, кажуть в уряді. Насправді костюми й тести не були дорожчі, ніж в інших країнах.
Головного лікаря відсторонили від роботи. Ми не маємо захисних костюмів. Щось передали волонтери, але цього мало. В одноразовій масці медсестри працюють тижнями.
Хочемо отримувати зарплату американськими доларами. Брат-вантажник працював за 2 британські фунти на день. Розрахунок – наприкінці тижня. Друг ремонтує комп'ютери. Бере бартером або доларами. Про зімбабвійські й чути не хоче. Чому я маю отримувати цю макулатуру, яку мені нема куди подіти? У магазинах порожньо. Долари можу купити хіба на чорному ринку за скаженим курсом. Хай держава мені платить за нормальним.
У червні благодійний фонд передав консервовані боби, м'ясо, томатні супи й борошно. Усе чесно поділили між працівниками. Лікарів закликали відмовитися від допомоги, але в мене є мати і брат, у якого четверо дітей. Вони голодують. Мені вистачає обідів у лікарні.
Зафра ІССА, 41 рік, учителька початкових класів, Булавайо:
– Працюю у приватній школі. Ми поновили навчання, хоч уряд поки що не дозволив цього. Приватні заклади всі так зробили. Батьки готові.
Міжнародні компанії допомагали з дистанційним навчанням. Нам легше, бо рівень достатку в родинах учнів непоганий. А в державних школах більшість дітей не мають доступу до комп'ютера з інтернетом. Наша школа не дуже дорога. Маємо охорону і дворазове харчування. Для багатьох батьків це стало ключовим.
Чоловік працює в державній школі. Там обікрали їдальню. Кажуть, це зробив хтось зі своїх, бо відкрили ключем і вимкнули сигналізацію.
Закарі РОАС, 39 років, журналіст, Хараре:
– На тлі голоду й інфляції уряд закупив джипи для дипломатів по 40–50 тисяч доларів. Проблем не бачать. На офіційне звернення відписують, що дешевші неможливо обладнати необхідними засобами захисту.
Хараре оточене бідними передмістями. Знімали нещодавно сюжет для американського телеканалу. Чоловік працює водієм у ресторані для багатих. Йому дозволяють забирати помиї. Мав би їх утилізовувати. Але привозить до себе на вулицю. Сусіди набирають. Це їхня єдина їжа за день. Тішаться, коли в помиях плавають шматки м'яса. Це велика удача, якщо хтось працює з продуктами і роздає безкоштовно. Деякі пекарні так роблять. Люди стоять на обліку в соціальних службах, але тих виплат не вистачить навіть на кілограм борошна.
Голод впливає на здоров'я дітей. За даними досліджень, чверть відстають у розвитку. Отримуємо вітаміни й гуманітарну допомогу. Але це не може замінити повноцінного харчування.
785 відсотків сягнула інфляція в Зімбабве, станом на травень 2020 року
4 
1
Коментарі