30 листопада, середа, 16:11
– Мам, а давай будемо тут жити, – каже 4-річна Софія матері Олені Вакуленко, 35 років. П'ють чай із паперових стаканів у пункті незламності в Києві.
– Прийшли погрітися, – говорить Олена. – У нас за дві доби світло дали на пару годин, встигла хіба їсти приготувати. У квартирі холодно й противно. Тут людей багато, але тепло. Запропонували підвечеряти чаєм із печивом. Мала грається з дітьми, а я новини читаю. Удома стараюся нечасто користуватися телефоном. Бережу заряд.
Такі пункти почали відкривати 22 листопада. По всій країні працює понад чотири тисячі.
– Кожен пункт може одночасно приймати від 40 до 500 людей, – кажуть у пресслужбі ДСНС. – Тут можна зарядити мобільні пристрої, зігрітися, отримати холодну й теплу воду, мобільний зв'язок, інтернет, навіть першу медичну допомогу. У деяких є дитячі куточки
А в цей час:
Харків'янин, 45-річний Сергій Торбінський, несе вулицею дві картаті сумки зі старими книжками.
– Книжки з дому, – каже. – Здам їх на макулатуру. За 20 кілограмів можна отримати 50 гривень. Куплю хліба. Вистачить на два дні, а якщо розтягну, то й на три.
Сергій живе на Північній Салтівці – у найбільш зруйнованому районі міста. Від обстрілів у квартирі повилітали вікна, немає тепла, газу, води і світла. Перебрався у підвал.
– Полагодити немає за що, бо лишився без роботи, – додає. – Намагався влаштуватися вантажником або хоч би кимсь. Не беруть. Дружину й дитину відправив у Чехію в перші дні війни. Уже пів року не виходив із ними на зв'язок. Телефон украли, а друзі роз'їхалися. Думають, напевно, що мене й живого немає.
– Глянь, що коять, антихристи! – викрикує 68-річна Марія Степанівна з Тернополя. На стіл перед сестрою, 60-річною Галиною, кладе телефон. На екрані стаття про обшуки в монастирі Української православної церкви московського патріархату на Закарпатті.
– Стули пельку, бо ще й тебе посадять, – відповідає Галина.
– Усе життя ходить у Почаївську лавру замолювати гріхи перед чортами, – продовжує. – Кажу їй не ходити в російську церкву, вони мізки промивають парафіянам. А вона одне торочить, що Бог єдиний, а то все розкольники. Добре, що обшукують. Нарешті тих кремлівських агентів посадять.
Служба безпеки почала обшукувати храми УПЦ 22 листопада. Спочатку прийшли в Києво-Печерську лавру. А за кілька днів перевірили понад 350 церков у областях. Виявили проросійську літературу, методички московської пропаганди, понад 2 млн грн, $100 тис. та рублі.
Не чекайте від росіян каяття
Після Другої світової німці довго вважали себе найбільш постраждалим народом: голод, холод, килимові бомбардування, насильство з боку нацистів, примусова мобілізація, окупація, насильство з боку радянських військ, зруйновані міста. Переважна більшість звинувачувала у своїх стражданнях не гітлерівський режим, а антигітлерівську коаліцію.
Знадобилося ціле покоління, щоб німці усвідомили, що це вони розчахнули прірву. Ціле покоління на каяття. Після остаточної поразки росіяни будуть вважати себе найбільш постраждалим народом. Адже це їх принижував і бив режим Путіна, примусово заганяв на війну, це їх тисячами вбивали ЗСУ, це вони сидітимуть у голоді й холоді, це вони переживатимуть епічний розпад імперії.
Але не чекайте від них каяття. Це поняття не вбудовано в російську культуру, бо від християнства в них залишилася пара зовнішніх ознак. По-друге, в них не буде окупації, тож ніхто не примушуватиме дивитися документальні фільми про Бучу та Маріуполь. По-третє, в них не буде демократії, яка приведе до влади відповідальних лідерів. Четверте, в них не буде плану Маршалла для відбудови й модернізації. Нарешті, в них немає мислителів, які зроблять для нації важку роботу усвідомлення й каяття, бо російські мислителі відмовилися від своєї місії. Та й нації в них немає, бо вони все ще імперія.
Нерозкаяні люди, які вважатимуть себе найбільш постраждалими, невідворотно сфокусуються на образі, помсті та реванші.
Валерій ПЕКАР, громадський діяч
Маємо відповідально поставитися до загроз
До нашої перемоги ще далеко. Пройшли менш як половину шляху, який треба подолати. Тепер росіяни зосередили основний удар на Донбасі, в районі Бахмута. Наша армія проводить наступи на ділянках фронту. Ворог звів потужні лінії захисту та оборонні рубежі.
Зима принесе важкі випробування. Нашим воїнам у мороз доведеться звільняти та боронити землю. Але випробування чекають на всіх українців. Путінський режим розраховує, що зможе морально зламати через знищення критичної інфраструктури – тепло-, енерго-, водопостачання, шляхів зв'язку, мобільного зв'язку. Маємо максимально відповідально поставитися до цих загроз. Коли людина підготовлена, то під час таких катастроф цивільні не будуть розгублені й розумітимуть усі наслідки.
Саїд ІСМАГІЛОВ, водій-стрілець
батальйону "Госпітальєри", вчений
Пенсіонери отримуватимуть доплату коштом благодійних пожертвувань бізнесу або окремих громадян. Внески будуть двох видів – знеособлені та персоналізовані. Перші направлятимуть до Пенсійного фонду і звідти розподілятимуть між усіма пенсіонерами. Другі йтимуть на доплати конкретним особам.
Період перебування в полоні та пів року після звільнення з нього зараховуватимуть до страхового пенсійного стажу. Внески за полонених сплачуватиме держава. Також додаватимуть до страхового стажу роботи у шкідливих умовах, що також дає право на пільгову пенсію.
Приватбанк удвічі збільшив ліміт на зняття готівки в усіх банкоматах – до 20 тис. грн за один раз. Через 3 год. операцію можна буде повторити. Послуга доступна навіть клієнтам інших банків.
Через додаток "Дія" можна подати заяву на реєстрацію шлюбу, обрати її місце та час, а також зал, де відбудеться церемонія одруження. Послуга діє в тестовому режимі. Доступна всім, хто має електронний підпис. На порталі необхідно вказати дані наречених, а система автоматично обере можливі місця проведення.
Із 14 грудня українці зможуть отримати посвідчення водія і зареєструвати авто в режимі онлайн. Оформлятимуть документи через кабінет водія або в додатку "Дія". Їх можна замовити лише в електронному вигляді або разом з пластиковими та паперовими. Паралельно діятиме традиційна процедура оформлення.
299 642 заявки про зруйноване або пошкоджене росіянами майно надіслали українці через портал "Дія", заявила депутатка Олена Шуляк. Загальна площа збитків становить майже 21 млн кв. м житла
"Росіяни помиляються, якщо вважають, що знищення енергетичної інфраструктури спрямує зусилля українців на захист тилу та відволікатиме від фронту на сході та півдні. У нас сьогодні скрізь фронт. І цивільне населення бореться з ворогом так само, як і військові", –
Ганна МАЛЯР, заступниця міністра оборони України
З літа не був удома, бо воюю. Недавно командир дозволив провідати сім'ю. Хотів зробити сюрприз, тому нікого з рідних не попередив. У передчутті, як усіх здивую, відчинив двері квартири й оторопів. Навпроти, витріщивши очі, стояла дружина з круглим вагітним животом, про який я навіть не здогадувався. Каже, вже на п'ятому місяці. Спершу не хотіла мене хвилювати, бо мала труднощі. Потім вирішила зробити мені сюрприз.
Іван Калина
Працюю у сфері послуг. Втомлююся від спілкування з людьми, тому мріяв хоча б відпустку провести в якомусь дерев'яному будинку серед лісу, щоб у тиші. Не вдавалося, бо дружина любить море та розваги. Нині наша квартира зруйнована. Ми живемо у старій хаті в селі на Львівщині. Рідні сміються, що мені найбільше пощастило. Війна здійснила мрію – я тепер без зв'язку, інтернету, зручностей і ненависної роботи.
Олег Корнієнко
Начальник якось ляпнув, що нема чого жаліти солдатів. Вони пішли, щоб заробити великі гроші. Згадала покійного батька, який усю зарплату витрачав на амуніцію та машини. Захотілося вліпити начальнику по морді. Днями прийшов засмучений. Каже, сина мобілізують. Відповіла, щоб не переймався, адже тепер купу грошей матимуть.
Інна ЛОЙКО, 29 років, Вінниця
Кепкували з баби, бо завжди робила великі запаси їжі. Вирощувала багато городини, погріб забивала консервацією, яка потім псувалася й летіла на смітник. Але щоліта все повторювалося. Казала, якби ми відчули справжній голод, то зрозуміли б її. Після місяців окупації я її зрозуміла. Тепер маємо достатньо їжі, але не можу зупинитися робити запаси про всяк випадок. Готова навіть до ядерної війни.
Олеся КОШЕЛЬ, 38 років, Куп'янськ Харківської області
Із початку війни психічний стан кожного з нашої сім'ї був важкий. Я з часом заспокоївся, дружина – ні. Лякається гучних звуків, сняться кошмари, інколи доходить до істерик. Психолог не допоміг. Стало ще гірше. Тепер або постійно плаче, або каже, що війна – це нормально й ми всі помремо. Шукаю їй лікарів.
Олег КУТІШ, 30 років, Суми
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
4 
1
Коментарі