четвер, 31 березня 2011 13:34

"Якби Стефаник писав в інтернеті, його б не читали"

Майстер-клас братів Капранових "Віртуальна публіцистика. Як зробити так, щоб вас прочитали". 8 квітня, 15.00, аудиторія 209

Брати Дмитро та Віталій Капранови, письменники й видавці, 43 роки:

- Якщо ви купили книжку і не прочитали, відчуваєте, що дарма витратили гроші. В інтернеті читач нікому нічого не винен. Книжку не можна прочитати всю одразу. Тому автор повинен зробити так, щоб читач відкрив її ще раз. А в інтернеті треба дбати за кожне наступне слово. Тут практично немає інерції. Читача треба схопити за очі, тримати й не відпускати.

У мережі читаються тільки мініатюри. Всі спроби викладати романи отримують фіаско. Популярні оповідання, бо одна ідея і легко сприймається. Високий попит має поезія. Видану її практично не купують. Друкована книжка більше підходить для прози. З появою інтернету тексти покоротшали. Усе, що понад 12 тисяч знаків - кримінал. Якщо доводиться писати щось довге, треба розбити на шматки, викладати коротко й інтенсивно. В матеріалі має бути одна головна думка, щоб не розтікатися мислію по асфальту.

Матюки мають бути зваженими і вчасними. За Кучми була дуже популярна інтернет-авторка Тетяна Коробова. Вона писала практично нецензурно. Мала успіх, але дуже короткий. Задача автора - посіяти в читачеві думку. Жарти - це святе. Але треба слідкувати, щоб не зажартувати тему. Часто єдине, що залишилось у пам'яті від статті - це вдалий жарт. Ідеальний жарт - який ілюструє основну думку.

Читати коментарі - як пірнати в каналізацію. Можливо, щось гарне виловиш, але нахльобаєшся такого, що потім жити не захочеш. Але читати їх варто. Мати і дружина тебе й так похвалять. Мусиш дізнатися, чи зрозумів тебе читач. Сучасного читача дратує, коли його повчають. Інтернет - спільнота рівних. Автор, який пише в мережі, нічим не кращий за читача. От автор, який видав книжку - кращий. Бо він же видав книжку, а ви - ні.

В основі повинна лежати літературна мова. Має бути простою, зрозумілою без словника. Суржик - дозовано. Якби Стефаник писав у інтернеті, його не читали б. Бо занадто колоритний. Перші кандидати на успіх - Руданський і Глазовий. Сосюру можна було б сміливо розкручувати через інтернет. У нас читач дуже якісний, вміє оцінити поезію. У першу чергу популярні тексти з іронією і гумором, у другу - лірика, любовна, особливо з еротичним підтекстом.

Важливі перша сцена і перша фраза.

Інтернет витягує жили й соки з автора. Це дуже потужний спосіб розкрутки автора, але має вистачати темпераменту. Григір Тютюнник спочатку розповідав історію приятелям за столом при чарці. Якщо їм подобалося, писав із цього оповідання.

Шлях до друкованої літератури сьогодні однозначно лежить через інтернет. Письменники Антон Санченко, Юрій Камаєв, Олесь Бережний спочатку пройшли через творчі сайти, а потім видались у книжках. Але, розкрутившись у мережі, гарантовано стати бестселером у друкованій літературі практично неможливо. Причина проста - в Україні бестселерів нема.

Зараз ви читаєте новину «"Якби Стефаник писав в інтернеті, його б не читали"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути