Рівень оплати праці науковців відлякує молодь - докторка технічних наук

Українській науці зараз заважають розвиватися низький рівень оплати праці, нестача обладнання та відтік кадрів. В інші сфери, як-от IT, або за кордон.

Так вважає Галина Клим, докторка технічних наук, професорка кафедри спеціалізованих комп'ютерних систем Інституту комп'ютерних технологій, автоматики та метрології Національного університету "Львівська політехніка". Розповіла Gazeta.ua про стан науки в Україні та найважливіші завдання, які стоять перед сферою.

‒ Після обрання Анатолія Загороднього президентом Національної академії наук сподівання мають бути на краще, - каже Галина Клим. - На те, що наука почне розвиватися хоча би на кілька відсотків. В тому ж напрямі, в якому рухається, наприклад, Польща.

У нас зараз наука на примітивному рівні. Бракує обладнання, наукового потенціалу. Кваліфіковані спеціалісти, шукаючи собі кращу долю, їдуть за кордон на ті самі позиції, в аспірантури. З приходом нового керівництва, можливо, почнеться політика, яка припинить відтік мізків, заохочуватиме молодих кадрів залишатися і працювати тут.

Академію наук можна реформувати чи легше створити з нуля?

‒ З нуля – важкий, тривалий і громіздкий процес. В ідеалі варто реформувати. Оптимальний варіант - зробити її наближеною до освіти. Ці дві сфери мають бути разом, крокувати нога в ногу. Варто долучити Академію наук до університетської діяльності. Можливо, створювати якісь осередки при навчальних закладах. Все-таки університети готують молодих кадрів, яких в Академії потребують, бо вони потім продовжують свою наукову діяльність в її інститутах.

Звичайно, в Академії наук багато такої старої закалки. І потрібно якось себе ламати, переосмислювати. Старші академіки бачать в одному ракурсі, а молодь мислить в іншому напрямі. Напевно, буде конфлікт інтересів між представниками різних поколінь. Але потрібно шукати компроміси.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Обрали новий склад президії НАН України

Вік переважної більшості членів президії НАН перевищує 70 років. Чому туди не приходять молоді вчені?

‒ Тут два варіанти розвитку подій. Перший – це те, що молодь шукає собі більш оплачувані роботи. Багато науковців себе не йдуть у науку, тому що шукають хороше місце, зокрема в напрямі комп'ютерних технологій. Є купа IT-компаній, де такі спеціалісти затребувані. А в Академії зарплати на порядки нижчі, ніж пропонують на відповідних фірмах.

Інша причина – це консерватизм в Академії наук. Де досягти певного рівня вимагалося тільки досягши відповідного віку. Тому й такий дисбаланс.

Думаю, політика почне змінюватися. Але знову ж таки – для залучення молоді та зниження віку Академії потрібні фінансові вливання, які сьогодні вимагають бути кращими.

2017-го створений Національний фонд досліджень. Він мав стати локомотивом змін, спонсорувати окремих учених і наукові команди на підставі незалежної експертної оцінки. Чи дало це помітні результати?

‒ Цьогоріч уперше були проведені два конкурси за підтримки Нацфонду. Звичайно, спроби зроблені. Проведена колосальна робота. Але виявлено багато недоліків. Через велику кількість поданих проєктів складно було залучити стільки експертів. Напевно, тому не всі достатньо кваліфіковані.

З іншого боку, це додатковий стимул працювати. Тому що на конкурсі команди формувалися таким чином, що 50 відсотків - це мали бути молоді вчені. Такий підхід допоміг залучити їх до виконання проєктів. Але багато з тих, які би вартували уваги – залишилися поза межами конкурсу, тому що не отримали достатньої оцінки.

Тому на наступні конкурси потрібно врахувати всі недоліки, допущені в цьому. Також варто розмежовувати, які проєкти йдуть від Академії і які - від освітніх установ. Бо це різний рівень. Академія має можливість більше займатися наукою, ніж університети, основна місія яких - освітня.

У нас слабка популяризація науки. Про її здобутки та прізвища вчених знають дуже мало людей. Чому так?

‒ Популяризація не настільки вже примітивна. В останні кілька років стартувала. Вже непогано розвинені такі сфери, як технічні, фізико-математичні, хімічні.

Але рівень оплати праці відлякує молодь. Навіть потенційно можливі українські нобелівські лауреати на певному етапі залишають або науку, або країну. Тут працювати на її благо вдається, тільки якщо співпрацюють із західними партнерами. Там кошти зовсім іншого рівня. Бо хоча основну підтримку науковці очікують від держави, досвід показує, що її можна довго чекати. Доводиться шукати інші шляхи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Об'єкти Національної академії наук перетворили на звалища — держаудитслужба

На що варто передусім спрямовувати державну підтримку науки?

‒ У моїй сфері, наприклад, є велика потреба у дорогому, унікальному обладнанні, якого в Україні немає або важко придбати. Важливо реалізувати таку можливість. Тоді науковці матимуть і на чому працювати, і нас будуть зовсім по-іншому оцінювати на міжнародному рівні. Зможемо більше публікуватися в серйозних журналах. Це підвищуватиме рейтинги університетів та інститутів Академії наук. Тільки таким чином можна піднятися на вищий щабель.

Також варто в технічних напрямах створювати осередки при IT-компаніях, багато з яких потребують вирішення завдань наукового характеру. Тому якщо би підтримували фінансово, то це був би додатковий стимул залучити молодих науковців до науки загалом.

Чи може дати поштовх до більшого інтересу до науки пандемія, яка унаочнила її важливість?

‒ В окремих сферах, так. Зараз було підготовлено багато проєктів по боротьбі з ковідом. Хоча вони здебільшого зорієнтовані на моделювання. З іншого боку, ускладнилися роботи, пов'язані з виконанням міжнародних проєктів. Бо неможливо виконувати іноземні візити, відвідувати університети й лабораторії через обмеження. Тож ситуація розгорнулася двояко. Хтось зумів краще працювати, а інші напрями відчувають проблеми і застій, бо не можуть себе повною мірою реалізувати.

Наскільки українська наука залучена у світовий контекст?

‒ Завдяки певним сферам українська наука все-таки посідає непогане місце у світі. Це хімічні й технічні спеціальності. Але судячи з рівня міжнародних публікацій, дещо відстають гуманітарні.

Загалом наші фахівці дуже ціняться за кордоном через те, що мають ідеї. Потрапивши туди, можуть їх реалізувати в рамках міжнародних проєктів. Наші ідеї - цінні. Деколи закордонні лабораторії мають усе обладнання, але не знають, що би вони ще могли зробити. А тільки наші люди там з'являються – одразу починає кипіти праця.

×