Приватизація державних підприємств матиме позитив для України. Коронавірусна криза не призвела до зниження цін на всі активи у світі. Розвинуті держави виділили багато фінансів, аби цього не допустити. Маємо надлишок гарячих грошей на ринках. Є шанс отримати хорошу ціну за об'єкти, розповів в інтерв'ю Gazeta.ua старший економіст CASE Україна Володимир Дубровський.
Приватизація зараз на часі?
- Державні підприємства, як правило, менш ефективні. Їх не має бути в комерційному секторі. Це протиприродно. Пережиток совка. У власності держави можуть залишатися лише деякі види інфраструктури, просторові монополії.
Комерційні державні підприємства працюють не на свого власника, яким номінально є український народ. Навіть не на державу, яка від імені народу, має ними керувати. Вони працюють на олігархів, червоних директорів, які де-факто володіють цими підприємствами та приватизували їхні фінансові потоки. Всі збитки дістаються нам, як власникам, а прибутки вони собі ховають в офшори. На деяких, можливо, за рахунок утворення наглядових рад і корпоратизації, якось вдалося посунути трохи тих, хто сидить на потоках. Це неможливо зробити на всіх підприємствах, тільки на найбільших. І навіть їх держава, як бачимо, не може втримати під контролем, а їхній менеджмент від зловживань.
Які є ризики приватизації?
Приватизація вітається, навіть коли вона не дуже чесна та вигідна. Якраз із погляду чесності, зараз напрочуд хороші умови.
Люди, які "сидять на потоках" і, нічого не вклавши, отримують з того підприємства прибуток, мають сильний інтерес у збереженні його в державній власності. Вони отримують прибуток на вкладений капітал, близький до нескінченності. Це спотворює і нашу політичну систему. Адже метою перемоги на виборах стає не реалізація політичних цілей, а "сісти на потік". Хто ж купує підприємство на прозорому аукціоні, той отримує ринкову норму прибутку на вкладений капітал, бо конкурує з іншими інвесторами. Відповідно для нього ця покупка вигідна, але не настільки. Для осіб, що "сидять на потоках", звісно вигідніше зберегти підприємство в державній власності. І вони перемагають – приватизація не відбувається. Аналогічні інтереси і в тих, хто отримує підприємство у подарунок. Просто оформлює свою власність за умовні копійки і далі почувається впевненіше.
Хто купує підприємство на прозорому аукціоні, той отримує ринкову норму прибутку на вкладений капітал
Прозора приватизація у нас відбулася тільки одного разу, за популістичного уряду Юлії Тимошенко. Йдеться про "Криворіжсталь". Тоді була зацікавленість отримати якомога більше грошей.
Зараз теж маємо ситуацію, коли дуже потрібні кошти. Є хороший керівник Фонду держмайна - Дмитро Сенниченко. Він кілька разів здавав хабарників, які приносили йому гроші. Може зробити приватизацію прозорою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Приватизувати АЕС неможливо. Розмови про це є інформаційною диверсією - Міненерго
Є ризик знецінення підприємств під час пандемії? Чи можуть цим скористатися олігархи, щоб купити їх значно дешевше?
Такої проблеми немає. Її побоювалися рік тому, коли вводили мораторій на велику приватизацію. Думали, що активи у світі знеціняться. Українські теж. Іноземні інвестори не матимуть грошей та інтересу до купівлі цих підприємств. Відповідно в наших олігархів не буде конкурентів. Але це не справдилося. Вартість акцій найбільших компаній навпаки неймовірно зросла. Це скоріше нагадує бум, ніж якусь рецесію чи кризу. Якраз на піку такого буму продали свого часу "Криворіжсталь" за гроші, яких вона не коштувала. Зараз якраз такий сприятливий момент. Накачали багато грошей і на ринку є бум. Треба поспішати поки ця ситуація зберігається.
Державне управління великими активами дійсно супроводжувалося великою корупцією, як кажуть у Фонді держмайна?
Безумовно. Приватизація фінансових потоків – це і є велика корупція. Якийсь олігарх, наближена до влади персона, або директор держпідприємства контролює його, виводить з нього прибутки. Все це відбувається з дозволу чиновників, з якими він ділиться. Державні підприємства - один із центрів корупції в Україні. Чим менше їх буде, тим меншими будуть можливості для корупції. Це найефективніший шлях боротьби з нею.
Цьогоріч від приватизації великих об'єктів планують залучити в держбюджет 9 млрд грн. Цифра відповідає їхній вартості?
Якщо все піде добре, то цю цифру можна перекрити в рази. Наприклад, готель "Дніпро" продали за мільярд гривень. "Президент-готель" не гірший. Промислові підприємства теж важливі і мають потенціал. У них є проблеми. Але якщо інвестор вкладає гроші, то знає як їх вирішити. Енергетична компанія "Центренерго" за нинішніх умов має коштувати багато. У нас тариф на електрику для комерційних споживачів, стараннями пана Ахметова, встановлений на вигідному для генерації рівні. Цим користуються й інші продавці електроенергії.
Не треба допускати олігархів до написання умов тендерів
Основний ризик великої приватизації полягає в тому, що за виставлені на продаж підприємства знову конкуруватимуть українські олігархи. Натомість західний або місцевий бізнес, не пов'язаний із ними, може програти конкуренцію. Існує така загроза?
Проблема є. Треба всіма доступними засобами підсилювати конкуренцію. Якщо олігарх чесно виграє і сплатить ринкову ціну, то він виступатиме просто представником великого бізнесу. Не бачу в тому нічого поганого. Це не буде програшем ані для держави, ані для людей.
Аби конкуренція була, не треба допускати олігархів до написання умов тендерів. Сподіваюся, що нинішнє керівництво Фонду держмайна з честю це завдання виконає. Треба проводити приватизацію із залученням іноземних інвесторів не тому, що хочемо продати саме іноземцям. Хочемо продати тому, хто більше заплатить. Чим більшою буде конкуренція, тим вищою ціна. Цю високу конкуренцію можуть забезпечити іноземні інвестори, тому що таких грошей в українських неолігархічних підприємств немає.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Уряд анонсує велику приватизацію
Багато західних інвесторів не прийдуть до України. Побояться. Перешкодою є нереформовані суди, відсутність достатніх гарантій приватної власності та корупція. Погоджуєтеся з цим?
Якби президент виконав обіцянки щодо судової реформи, це підвищило б і вартість українських підприємств. Інвестори отримали хоча б надію, що в Україні буде справедливе правосуддя. З корупцією питання не в тому, аби за неї просто карати, треба знищувати умови.
Ще один дуже важливий для інвесторів момент - військова загроза. З цим, на жаль, нічого не можемо зробити. Росія у нас під боком є і буде. Це довгостроковий фактор, який політичними методами подолати неможливо. Якщо порівнювати аналогічні підприємства в Україні і десь в Уругваї, то там вони будуть коштувати дорожче, бо немає військової загрози.
Держпідприємства покладають свої збитки на державу, а приватні – вже не є тягарем для державного боргу. У цьому і полягає головний позитивний чинник приватизації?
Є такий вислів американського адвоката: збитки - публічні, а прибутки – приватні. Це принцип, за яким працюють всі державні підприємства. Цей збиток може бути, коли підприємство амортизується, відповідно його потенційна ціна падає. А прибутки привласнює собі той, хто приватизував фінансові потоки. Це не означає, що бюджет з наших кишень безпосередньо ці збитки компенсує. Далі, якщо підприємство продадуть за ринкових умов на прозорому конкурсі, можливо, ці збитки нівелюються.
Державні підприємства не управляються так ефективно, як приватні. Бо не існує відбору керівників
Держава від переважної більшості підприємств не отримує нічого. Було б добре, якби її вистачило на те, аби контролювати належним чином Нафтогаз, Укрпошту, Укрзалізницю та ще дві-три стратегічні мегакомпанії. Наразі з цим проблема. Аби зосередитися на управлінні саме цими життєво важливими активами, держава має позбутися всього іншого.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як купити нерухомість на аукціоні Прозорро?
Чи дійсно виграєм від цього?
Найголовніший момент - державні підприємства не управляються так ефективно, як приватні. Бо не існує відбору керівників. На ринку працює відбір, еволюція. Хто не може ефективно розпоряджатися своєю власністю, рано чи пізно втрачає її. У державному секторі такого немає. Директора призначає чиновник, який нічим не відповідає.
Коли масово приватизували державні підприємства в 1990-х, було багато галасу, мовляв, прийшли приватні власники, щоб їх довести до банкрутства. Держава піклувалася, а тут виганяють фахівців. Потім ці голоси затихли. Робив дослідження, порівнював державні і приватні підприємства на макрорівні. Стало очевидно, що там масово змінили директорів. У 1997 році майже всі - 70 відсотків, були ще з радянських часів. Ці люди не могли і не вміли працювати в ринкових умовах. Вони або просто довели підприємства до занепаду, або розкрадали їх. За кілька років ситуація змінилася на протилежну. На приватних підприємствах, навіть якщо керівників призначали олігархи, то таких, які приносили їм прибуток. У такому разі це вигідно для суспільства, бо збільшується вартість, створюються робочі місця, випускається корисна продукція. Тільки приватизація може привести на державні підприємства ефективного власника.
Верховна Рада 30 березня розблокувала велику приватизацію, яку призупинила торік через пандемію коронавірусу. Планують передати у приватну власність "Президент-готель", підприємство "Більшовик", Енергетичну компанію "Центренерго", Вугільну компанію "Краснолиманська", АТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", "Одеський припортовий завод", ДП "Електроважмаш" та інші. Це державні активи, які не є стратегічними, але мають значну вартість. Ціна кожного підприємства стартує від 250 млн грн.
Приватизація цих об'єктів поповнить бюджет на 9 млрд грн та подолає шалену корупцію на держпідприємствах, переконаний голова Фонду держмайна України Дмитро Сенниченко.
3 
8642
Коментарі
1