Киянин Володимир Швець вирішив на власній дачній ділянці, площею 10 соток на Чернігівщині збудувати дачний будинок. Гостював у родичів у Підмосков'ї. Там подивився, як дачники будують будівлі оригінальним та дешевим способом.
"Беруть пласкі мішки з поліпропіленової тканини, котра не гниє. У таких зазвичай цемент, вапно та інші будматеріали продають. – розказує Швець. - Засипають ущерть будь-яким грунтом. Горловину повного мішка завертають, скріплюють металевими скобами. А потім будують з таких мішків будинки, як з цегли чи саманів. Дехто стіни штукатурить, як звичайні цегляні, деякі любителі екології обмащують глиною".
Спосіб будувати будинки з мішків вперше запропонував іранський архітектор Надер Халілі. Він першим заповнив мішки грунтом та почав будувати невеличкі юрти. До тих пір заповнені грунтом мішки використовували для ремонту дамб "нашвидкоруч". Іспити таких будівель проводили у США. Виявилося, що їх міцність перевершує вимоги будівельного кодексу США на 200%.
Вони екологічно чисті, стійкі до пожеж, ураганів та землетрусів. З таких блоків можна викладати стіни будь-якої форми, арки, тощо.
"Зимою в такому будиночку тепло, а літом прохолодно, бо у них непогана теплова інерція". – розказує Швець.
У соціальних мережах чимало людей розпитують про новий спосіб будівництва. Деякі – викладають фотографії самого процесу та будиночків. Швець запевняє, що усю інформацію зібрав самотужки – від тих, хто вже побудував собі такі будиночки.
"Спочатку вирівняв ділянку. Для будівництва це стандартно. – розказує чоловік. – Зробив розмітку собі по периметру. Багато консультувався з людьми щодо грунту. Бо якщо грунт важкий і затримує вологу – треба дренаж побільше. Але в мене пісок. Викопав канаву по периметру і засипав її гравієм, закрив проволочною сіткою, аби пісок не осипався. Отак зробив собі дренаж".
Оптом Швець закупив тисячу поліпропіленових 50-кілограмових мішків. У них на ринках продають цукор та борошно. У мішки засипає глину. Каже, що найліпше, якщо вона буде просіяна, без камінців та сміття.
"Десь по 10- 20 кілограмів у кожен сиплю. – ділиться. - Спочатку виклав дренажну канаву ними, а далі – викладаю, як цеглу. Нічого складного в тому нема. Сам на вихідних приїжджаю, стаю, в мішки засипаю, сам кладу. Повільно виходить, але я нікуди не спішу. Твердо рішив, що зроблю собі таке холостяцьке гніздо. Буду хоч раз на рік – приїжджати з міста".
Швець радить щільно утрамбовувати мішки, аби стіни не просідали. Робити це варто після кожного покладеного шару.
"Умільці запевнили, що як добре не трамбувати клунки – просядуть після того, як дашок зведу. – пояснює. – Після кожного шару з мішків їх треба обмотувати колючим дротом – він скріпить між собою мішки й не дасть їм розповзтися під тиском верхніх мішків".
Володимир планує закінчити споруду до кінця літа.
У Києві екологічний будиночок з мішків для дітей можна побачити по вулиці Малишка, 19, у дворі. Побудували його місцеві мешканці під керівництвом еко-куратора Андрія Красноперова.
"У мішки сипали глину. – розказує мешканка житлового масиву Дарниця Марина, 29 років. – Її потім трамбували. Вверху звели симпатичний купол. Будували у формі круга. Підлогу утрамбували глиною. Внутрішній діаметр вийшов десь близько 2 метрів. Потім його ще й розмалювали. Вийшло симпатично. Діти залюбки граються".
2 
1
Коментарі
4