Держава спроможна виплачувати пенсії на рівні 5-6 тис. грн

Це перспектива найближчого часу. Можна не підвищувати мінімальний пенсійний вік, у нас все зав'язано на стажі роботи. З 2028 року він повинен становити 35 років.

Основне навантаження пенсійної системи - на людей, які працювали за часів Радянського Союзу. Близько 70% пенсіонерів - майже 10 млн - отримують середню пенсію і нижче, тобто менше 3,5 тис. грн. І всі ці люди мали той самий радянський стаж. Таких людей у 2028 році майже не буде.

Через декілька років переважно отримувачами пенсії будуть люди, які заробляли стаж за часів незалежної держави. А 1990 роки - це період простою підприємств, масових звільнень. У нульові роки була висока частка тіньової економіки і тіньового ринку праці. Тоді людина або не оформлювалась на роботу взагалі, або оформлювалась і отримувала офіційно мінімальну заробітну плату. Минули декілька криз, під час яких людей звільняли - 2008 року, 2014-2015 років, відбулась масова трудова міграція.

Скоро знайти людину, яка має 35 років страхового стажу і отримувала пристойну заробітну плату, буде досить важко. Ці люди в 60 років на пенсію піти не зможуть. Вони підуть в 63, якщо наздоженуть певну частину стажу, або в 65. Більше того, навіть якщо вони підуть в 65 років, то не будуть мати права на класичну пенсію. А лише на мінімальну соціальну виплату, яка буде набагато меншою, ніж середня пенсія.

Через це наша пенсійна система найближчими роками буде системно трансформована. Зараз вона є мінімальною соціальною страхувальною сіткою для людей, яким більше 60 років. Але система виконує цю роль на залишковому потенціалі. Якщо говорити образно, то комірки цієї сітки будуть збільшені настільки, що в ній будуть затримуватись тільки люди зі значним страховим стажем і великою заробітною платою.

Перерахунок виплат торкнеться небагатьох українців. Йдеться про сотні тисяч людей, але не мільйони. Бо ми говоримо про тих, хто працює офіційно та отримує офіційну зарплату.

Уряд хоче, щоб люди після пенсії продовжували працювати. Для держави це вигідно. Якщо людина отримує субсидію та пенсію, а потім офіційну заробітну плату, то втрачає право на субсидію або ця виплата суттєво скорочується. Наприклад, держава додасть 150 грн до пенсії людині, яка працювала останні декілька років. Натомість виходить, що людина втратила субсидію - 1,5 тис. грн. Тобто держава виграє від цієї оборудки у 10 разів більше.

Рівень економічної складності нашої економіки критично знизився. Від економічної складності та рівня доданої вартості, який генерує економіка, залежить рівень заробітної плати. У нас сировинна економіка, тобто дуже проста за структурою. Відповідно, додана вартість мінімальна і мінімальні зарплати.

Держава і економіка не можуть мотивувати молодь працювати, тому що заробітні плати мізерні. Зараз можна мотивувати працювати лише пенсіонера. Наприклад, він отримує 4 тис. грн пенсії, додатково працює на якійсь простій роботі і отримує ще, наприклад, мінімальну заробітну плату 6 тис. грн. Таким чином у нього 10 тис. грн доходу, а витрати на розваги, одяг, побутові речі набагато менші, ніж у молодої людини.

Для молоді навіть 10 тис. грн - це не мотивація працювати. На ці гроші не зможеш забезпечувати сім'ю, не кажучи про накопичення на квартиру чи плату за оренду. Виходить, що низькооплачувана пенсійна робоча сила може знаходити попит в Україні, а молодь їде працювати в інші країни.

Будь-яка індексація поглиблює дефіцит, тому що доходи Пенсійного фонду відстають від витрат. Тобто у нас дефіцит щороку збільшується.

В Україні діє режим інфляційного таргетування, яке здійснює Національний банк. Індексація пенсій залежить від зростання середньої заробітної плати за звітний рік та індексу споживчої інфляції. Заробітна плата зросла за минулий рік і трохи підтягнула індексацію пенсій. Сама інфляція була на рівні 3,7%, тобто вона дуже мало додала до розміру виплат.

Індексація відбувається на користь отримувачів великих пенсій. Якщо людина отримує 3 тис. грн, 10% індексації - це 300 грн. А якщо людина отримує пенсію 17 тис. грн, то матиме додатково 1700 грн. Для людей, які отримують мінімальні пенсії, треба знаходити інші механізми додаткового збільшення пенсійних виплат.

Наш офіційний показник інфляції 3,7% - це середня температура по лікарні. А зараз є явище, яке називається аграрною інфляцією. Згідно з ним, загальний показник інфляції може становити кілька відсотків, а ціни на деякі продукти харчування можуть зростати двозначними числами. В Україні ми бачимо, що соняшникова олія зросла в ціні з 25 грн до 50 грн за пляшку. Подорожчали яйця, гречка, крупи, хліб, на підході зростання цін на овочі, фрукти, м'ясо. Тобто офіційний показник інфляції 3,7%, а ціни на аграрні продукти харчування зростають на 20-50%.

Індексацію пенсій роблять на підставі показника загальної споживчої інфляції, а пенсіонер витрачає гроші здебільшого на продукти харчування. Так він опиняється в середовищі аграрної інфляції: його доходи індексують на 11%, а витрати збільшуються на 40-50%. Виходить, що рівень життя пенсіонера погіршився на 30%.

Баланс уже неможливо підтримувати. Пенсійний фонд у нинішній парадигмі зборів є банкрутом. В країні вже перезріла необхідність зміщення акценту фіскального навантаження з оподаткування праці на оподаткування капіталу. Зараз 22% - це єдиний соціальний внесок, який іде в Пенсійний фонд, 17% - податок на доходи, 1,5% - військовий збір. Виходить 41,5%. Це надвисоке оподаткування праці.

Україні необхідно переходити на єдиний податок праці - об'єднати ці 3 податки в один і робити фіскальне навантаження на рівні не більше 10%. Це призведе до стрімкого зростання трудових доходів, підвищення платоспроможного попиту населення і до детінізації ринку праці. Роботодавцю стане невигідно сплачувати зарплату в конвертах.

Хоча тоді виникне ще більша проблема дефіциту Пенсійного фонду. Тому, на мій погляд, перезріло також питання включення Пенсійного фонду в структуру витрат державного бюджету. Зараз Пенсійний фонд є позабюджетним, бо ЄСВ - це позабюджетний збір. ПФУ необхідно структурно включити в державний бюджет і пенсії виплачувати за рахунок загальних доходів. Тобто розірвати цільовий зв'язок з єдиним соціальним внеском, тому що він вже не працює. Якщо перевести Пенсійний фонд виключно на збір внеску, він стане банкрутом.

Необхідно шукати додаткові джерела, щоб виплачувати більш високі пенсії. Такі джерела в Україні є, їх просто необхідно активувати. Держава зараз спроможна виплачувати пенсії на рівні реального прожиткового мінімуму - 5-6 тис. грн.

Так. У нас величезна кількість спекулятивних операцій з ОВДП, де отримуються надвисокі прибутки. А податок на прибуток з операцій з ОВДП дорівнює нулю. Податок на дивіденди становить 5%. Оподаткування інститутів спільного інвестування - 8%. Вся рента, яку ми збираємо за видобуток природних ресурсів - 40 млрд грн. Для України це мізерна сума. Треба збільшувати ренту, акцизи на підакцизні товари, мита на експорт сировини. Потім державі необхідно перенаправити ці кошти на виплату тих же пенсій.

Щоб ще більше підняти пенсійні виплати, внутрішніх резервів буде замало. Як це робити, можемо бачити на прикладі Польщі. Там зменшили пенсійний вік. Це був перший приклад таких дій у Європі. Одним із елементів польського економічного дива, що дало впровадити такі зміни, були українські трудові мігранти, які почали сплачувати податки у польський бюджет.

Польська економіка була з радянською неефективною промисловістю, великою часткою аграрного потенціалу. Але поляки провели структурну реформу, збільшили на декілька ступенів рівень переробки і рівень доданої вартості. Це призвело до зростання заробітних плат. Така реформа потрібна і в Україні.

Україна - один з найбільших експортерів кукурудзи в Китай. Там побудували один з найбільших у світі заводів з виробництва біоетанолу, тобто кукурудзу переробляють на біопаливо. Туреччина створила цілий комплекс підприємств з переробки сої, Білорусь - один з найбільших заводів з переробки ріпака в олію. От приклади, коли за рахунок нашої сировини створюється додана вартість у сусідніх країнах. А треба, щоб такі заводи функціонували в Україні. Відповідно додана вартість буде залишатися всередині країні і вона буде частково йти на ті ж самі зарплати та пенсії.