– Перспектив у Полтаві немає. Роботи хорошої теж, – каже Ігор.
Три місяці тому звільнився з деревообробної фірми і поїхав нелегально працювати в Польщу столяром на приватному меблевому підприємстві. Повернувся, коли спливли 90 днів – стільки можна бути за кордоном як турист.
– Поляк обіцяв 4 тисячі злотих за місяць. А давав 3. На наші гроші це близько 19 тисяч гривень. Та все одно це вдвічі більше, ніж мав удома. І графік хороший: п'ять днів робиш і два вихідних, – розповідає Ігор. – Думав заїхати в Україну і назад. Але фірму накрила якась польська служба. Виявили ще п'ятьох нелегалів. Роботодавець написав, що тепер братиме тільки поляків. Офіційні дозволи робити не хочу. Багато возні. Та і високу легальну зарплату українцю там знайти важко. Платять по 13–14 тисяч гривень.
Хотів повернутися в деревообробну компанію, але на його місце взяли іншого працівника.
– Складаю ліжка й крісла на замовлення. Маю мізер – не більше 6 тисяч на місяць. Іншої роботи вдома немає. Жінка пиляє: "Що ти за мужик, як мене з дитиною не утримуєш?"
– Хай іде до мене. Столярам плачу по 20 тисяч, щоб не розбігалися за кордони, – говорить знайомий підприємець Олексій. Виготовляє двері, вікна, столи й бесідки. – Тільки у мене шестиденний робочий тиждень. Бо замовлень багато.
Про роботу пишу Ігорю у Viber. Скидаю контакти Олексія.
"Ти зовсім здурів, – відписує за пів години. – Куди це годиться – один вихідний на тиждень. А коли відпочивати і з донькою час проводити? І так її не бачив, як у Польщі був. Пропущу, як у школу піде. Передай, що відмовляюся. Сім'я важливіша"
Коментарі
1