Сьогодні, річниця загибелі командира 9 роти 93 ОМБр Володимира Цірика на позивний "Оса"

18 липня 2016 року в Луганській області на околицях села Кримське загинув боєць"Оса". Це трапилось, коли молодий командир з побратимами повертався із завдання на БМП.

"Ми познайомились в Пісках. Виходить хлопець в підкатаних шортах, в тапках, на голому торсі в розвалочку. Я думаю, офігеть, от це тут ходять бійці. Він протяг руку, каже: "Добрий день, командир 9-ї роти "Оса". Для багатьох, хто знає Вову, ці тапки, якась там кофта адідас – норма, ніхто не звертав уваги. Ми разом зустрічали Новий рік і Різдво, я була у нього вдома на Закарпатті. Ми дуже тісно спілкувались. Більшість емоцій які я мала добрі на війні, то це було пов'язано з ним, з його ротою", - розповіла Gazeta.ua волонтер "Армії SOS" Аліна Михайлова.

В соцмережі в Цірика був статус: "Чим точніше постріл, тим спокійніше совість".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Він вселяв спокій у наші тремтячі душі" - соцмережі відреагували на загибель бійця із Закарпаття

Володя з дитинства хотів стати військовим, навчався в Мукачівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, після цього вступив в Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові.

Курсант Володя Цірик був відмінником з бойової підготовки, тактики, а теоретичні дисципліни тягнув на три. Коли почалася війна на Донбасі, поїхав у зону бойових дій. Обороняв Україну від окупантів на Донеччині та на Луганщині.

 

"Він був командиром за яким йшли люди. Йому було 23, а його слухали 50-річні. Він був дуже розумний. Його називали генерал "Оса". Всі думали, що він буде генералом потім. Дуже сумно, коли на війні вбивають майбутніх генералів, які могли підняти цю армію. Вові було повіг на вище командування з дебільними наказами і на те, хто, що подумає про нього. І коли його позиції накривали, він виходив на штаб, йому казали спостерігати. Він посилав їх і давав повний вогонь у відповідь сепаратистам. Це можна трактувати по-різному, як не виконання наказів, але це була його фішка і за це його любили. Коли у мене опускалися руки, я думала про "Осу" - Вова ж тримається", - пригадує Аліна.

В липні у загиблого бійця мала бути відпустка.

"Оса був один раз на морі і то проїздом. Дуже хотів поїхати на відпочинок. Я мала завезти в 93-тю бригаду гуманітарку і забрати його. Ми мали спочатку заїхати на Закарпаття – додому, а потім на море. Його не стало. Машина з гуманітарною допомогою для нього і його бійців була вже запакована. Я везла допомогу людині, якої вже нема. Оса у всьому розбирався. Я не знала, кому це все роздавати", - каже волонтерка.

Аліна разом з побратимами встановили пам'ятний хрест в селі Кримське, де загинув "Оса".

 

×