На Донбасі у боях у червні 2021 року загинуло двоє українських бійців. Поранення отримало дев'ять бійців.

Протягом червня російські окупанти вчинили 196 обстрілів.

Gazeta.ua розповідає про бійців, які втратили життя у боях на Донбасі у червні.

11 червня

Володимир Бєлов, 36 років

Старшина 128‑ї гірсько-штурмової Закарпатської ­бригади

 

Загинув 11 червня у бою за село Водяне на При­азов'ї в Донецькій області. Отримав смертельне осколкове поранення під час обстрілу бойовиків.

Бєлов народився в райцентрі Мукачевому на Закарпатті. Останні роки жив у селі Забір'я Фастівського району на Київщині.

''Хтось не знає тієї клятви, яку дав цей воїн. Не чув й одного слова, яке він говорив, — каже колишній командир бригади Віталій Собко. — Але ми знаємо, що він своїм одним найвищим актом підсумував усі чесноти людей і громадян. За любов до Батьківщини він прийняв смерть''.

У 128‑й бригаді служив на посаді старшини з часу мобілізації 2015 року. Мав позивний "Миротворець". Пройшов бойовий вишкіл у рамках британської тренувальної місії "Орбітал". Брав участь у бойових діях поблизу населених пунктів Михайлівка, Піски, Зайцеве, Гранітне, Чермалик, Водяне та інших.

У бійця залишилися батьки.

Похований у селі Забір'я Боярської територіальної громади Київщини.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Снайпери на Донбасі у травні вбили шістьох українських військових

26 червня

Андрій Гонар, 42 роки

Старший солдат у 58-ї окремій мотопіхотній бригаді ім. гетьмана Івана Виговського

 

Того дня противник двічі вів вогонь із мінометів 120-го калібру та станкових протитанкових гранатометів. Внаслідок обстріл Гонар отримав осколкове поранення несумісне з життям.
120-міліметрова міна впала у 10 метрах від Андрія, повалила дерево та розбив паркан подвір'я, де перебували бійці.

Саме в день загибелі у Гонара був останній день контракту, але він планував підписувати новий, щоб і далі бути на передовій.

Гонар до початку війни працював водієм на різних підприємства Кривого Рогу на Дніпропетровщині. Був тричі одружений. У нього залишилося троє дітей: 25-річна і 11-річна дочки, а також 23-річний син.

''Хотів теж підписати контракт, щоб служити разом з батьком. Але він мені не дозволив'', – згадує син загиблого воїна Віталій в інтерв'ю Obozrevatel.

На війну загиблий пішов у 2015 році. Був мобілізований у 128-му гірсько-штурмову бригаду. Після демобілізації був водієм у директора місцевої фірми. У 58-й бригаді з червня 2019-го. Служив на посаді старшого водія мотопіхотної роти.

Похований у Кривому Розі. Посмертно чоловікові присвоїли орден ''За заслуги перед містом'' III ступеню.

×