"Вчителька підтримувала сепаратистів. Її хотіли зробити директором школи"

5

Одного разу голова військово-цивільної адміністрації міста Красногорівки Олег Ліванчук запитав, чи не піду працювати до нього, - розповідає Роман Коржов із ВЦА Красногорівки. - Я погодився, написав рапорт і майже півроку чекав, поки мені зроблять відрядження з Генерального штабу. У лютому 2016-го приїхав Олег Петрович і сказав, щоб я збирав речі – прийшов наказ на мене.

Десь за 2 місяці мені захотілося написати знову рапорт, але вже на повернення на передову.

Наша державна служба надто радянська та бюрократична. Її особливість - це виробництво великої кількості макулатури. Що більше паперу, то краще працює чиновник, за їхньою логікою.

Коли перейшов до адміністрації, думав, що за місяць вирішу всі проблеми в місті. Махну шаблею та негаразди розсипляться. Але мені казали, що так не можна, потрібно листи писати, просити, чекати.

2017-го було пряме попадання російського снаряду в багатоповерхівку. Утворилася величезна діра в стіні. На щастя, ніхто не постраждав. Цей будинок до цього часу стоїть без ремонту, хоча пройшло уже 1,5 року. Люди запитують, коли уже розпочнеться ремонт? А не скоро. Проект на відновлення житла має пройти експертизу, що чомусь займає багато часу. Тим паче, що тепер потрібно буде вносити зміни в нього - подорожчали будівельні матеріали, збільшилась заробітна плата. Хоча – це не головна проблема. Потрібні кошти на ремонт, а їх немає. Так і живемо у паперовому світі.

Наше місто за декілька кілометрів від Донецька. Щодня звідти постійно щось прилітає в наш бік.

Зараз говорять саме про неї, хоча, коли я прийшов на чиновницьку посаду, у місті була ще одна біда великого масштабу - сміття. Воно було повсюди. Нам вдалося локалізувати цю проблему. Трохи за рахунок міста, багато допомогли волонтери.

Тепер боремось із радянським менталітетом жителів. Люди приїжджають до великого сміттєвого бака, бачать, що він порожній і все одно кидають сміття біля нього. Так було колись, і сьогодні ця тенденція продовжується. Особливо неприємно в'їжджати за місто в напрямку Галіцинівки (село в Мар'їнському районі Донецької області, сусіднє з Красногорівкою - Gazeta.ua). Там люди викидають непотріб на мосту. А потім кричать, чому влада не прибирає місто?

Хто не міг тут знаходитися, залишили місто. Залишилися найстійкіші. Вони звикли до всього.

Багато займаються сільським господарством, бізнесом. Є контингент людей, які працюють у державних установах. Але більшість живуть з однієї пенсії.

Хтось сподівається на дитячі гроші. Частина цих сімей – проблемні. Гроші отримують регулярно, і чималі - подекуди на 4-5 дітей. Потім їх пропивають і створюють для своїх дітей некомфортні соціальні умови для проживання. Наш працівник у справах сім'ї та молоді втомилася вирішувати критичні питання з цими сім'ями.

Із самим населенням злий жарт зіграла гуманітарна допомога. Люди настільки стали ліниві, що моментами не хотіли працювати. Не всі, проте дуже багато. Ми неодноразово говорили організаціям, що привозили продукти, речі, що не потрібно цього робити, зараз не 2014-2015 рік. Краще допомогти людям – навчитись працювати, створювати робочі місця, займатися бізнесом.

"Червоний Хрест" ініціював відкриття приватних фермерських господарств. Нещодавно у них проходив конкурс на видачу мотоблоків. 8 людей нашого міста отримали гранти. Один проект дуже класний – це дитяче кафе. Зараз там іде активний ремонт. Скоро відкриється.

"Червоний Хрест" планує видачі чергових грантів. Для міста це великий плюс: нові робочі місця, податки.

Єдиний, хто не зрозумів згубність безкоштовної роздачі продуктів і товарів, один "рижий" політик. Він продовжує закидати населення подачками замість того, щоб стимулювати розвиток цих людей, а вони лупцюють одне одного при роздачі товарів. Але в цьому збережений політичний аспект і спроба в чергове задурити усім голови.

Переважно все спокійно. В основаному реєструються випадки хуліганства. Чоловіки дружин своїх поб'ють, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вікно десь виб'ють. Присутність солдатів якось по-особливому вливає на людей. Та й війна вправляє мізки.

Місто патрулює поліція, військова служба правопорядку. Поліцейські регулярно перевіряють документи. Зовсім нещодавно в одного чоловіка знайшли сховище боєприпасів. Навіщо він їх зберігав, невідомо, але вони будь-якого моменту могли вибухнути.

Є учасники бандитських формувань. Вони 2014-го воювали проти нас, їх зловили – посадили до в'язниці. Пройшло небагато часу, цих негідників відпустили за умовно-достроковим звільненням. Але в їхніх поглядах нічого не змінилося. Продовжують агітувати за окупанта, морально його підтримувати.

Якщо говорити за наш регіон, то за злочини проти України відсиділи одиниці. Вони - рядові бандити. А верхівка продовжує спокійно жити у місті або без перешкод виїхала. І найголовніше, що представники спецслужб знають про це, але не реагують.

Наприклад одна "дамочка" відкрито збирала гроші на підтримку слов'янських сепаратистів, підтримувала "референдум". Їй нічого не зробили, вона продовжує жити в місті, працювати. ЇЇ навіть хотіли зробити директором однієї з українських шкіл у місті.

Інші "ватні" жителі, які до цього мовчали, тепер теж підтримують загарбників. Вони бачать, що їх ніхто не покарає, - тому дозволяють собі дуже багато.

Держава мала б це робити з будинками комунальної власності, але не робить через відсутність фінансування. З приватним сектором працюють різні фонди. Наприклад, "Данський фонд біженців" - з нуля відбудував 12 приватних будинків у нас і в Мар'їнці (місто за 10 км від Донецька - Gazeta.ua). Це мало, звичайно, порівняно з тим, скільки у нас розбитих будівель, але з чогось треба починати.

Міжнародні організації не хочуть братися за ремонт багатоповерхівок. Кажуть, що це прерогатива держави. Але ми їх просимо, щоб вони працювали в цьому напрямі хоч мінімально. Дах перекрити і так далі.

Щодо приватного сектору, то він опинився в замкнутому бюрократичному колі. Страхові виплати не здійснюються, адже ведуться бойові дії. І в законному порядку за це мала б відповідати Росія - стріляють по нас її війська. Маємо надію, що пройде небагато часу, московських окупантів судитимуть у Гаазі. Тоді вони змушені будуть виплатити компенсацію, як це робили німці після Другої світової війни.

Багатьом можна поспівчувати, вони втратили все. І при цьому вони хороші люди, підтримують Україну. Проте частина переселенців використовують своє становище, щоб отримати вигоду з усіх боків. І більшість із них підтримували "референдум". Вони оформляють собі різні пільги у нас і на тимчасово окупованих територіях.

Багато людей, які живуть у Донецьку, приїжджають сюди, роблять липову довідку переселенця.

Зовсім нещодавно пішов новий тренд. Переселенці, які тут проживають, беруть довідки в нас, що їхнє житло зруйноване і їдуть до окупантів, щоб отримати компенсацію (російський фонд "Єдиний Донбас" виплачує біля 40 тис. руб. - 16,4 тис. грн - Gazeta.ua).

Особливо вражає ницість деяких людей. Вони проклинають Україну, Європу, проте їдуть до нас, щоб отримати біометричний паспорт. Бо розуміють, що з папером від окупантів можна тільки в туалет ходити.

За рахунок обласного бюджету відбудовують школу. Щодо лікарні все в підвішеному становищі.