Пам'ятаємо: імена усіх воїнів, які загинули у листопаді на Донбасі

7

 

Публікуємо поіменний список полеглих у листопаді 2019-го захисників України.

Відомо про смерть у бою 6 воїнів. Інформація про деяких неповна. Наймолодшому із загиблих у бою 23 роки, найстаршому — 56.

Найгостріша була ситуація 7 листопада — тоді Україна втратила 1 бійця і 3 отримали поранення. 4 і 7 листопада було найбільше обстрілів — по 20.

За місяць поранення та бойові травмування отримали 34 захисників України.

1, 4-5, 13, 17, 23-26, 28, 30 листопада обійшлося без поранених, за даними штабу операції Об'єднаних сил.

Російські окупаційні війська порушували режим тиші 342 рази.

7 листопада

Неподалік Авдіївки на Донеччині бійці 92-ї механізованої бригади ім. отамана Івана Сірка розвантажували деревину для обладнання позицій. Бойовики двічі вистрілили по них із протитанкового ракетного комплексу. Одна ракета поцілила в "Урал". Один військовий загинув на місці, ще троє отримали поранення.

Герман "Фріц" БРОДНІКОВ

років: 23

родом: із міста Чугуїв Харківської області

залишилися:мати, сестра й наречена

 

Старший солдат. Незадовго до загибелі заручився. Планував узяти відпустку й одружитися.

У складі бригади воював із квітня 2016 року.

"Він дуже гостинний, дуже добрий, привітний, працьовитий. Так як він був єдиним чоловіком в сім'ї, тому завжди допомагав мамі, дбав про свою сестру", - каже шкільна вчителька бійця Світлана Голік.

"Ми з Германом були не лише друзями на службі, а й поза нею. Ми близько дружили. Ходили разом на один і той самий пост, заступали завжди в парі. І я завжди знав, що це така людина, яка не кине, в будь-якій ситуації залишиться до останнього", - говорить побратим Євген.

Батько Германа загинув на війні 2014 року. Ховали Германа у закритій труні.

8 листопада

Геннадій МОТОРІН

років: 37

родом: із Краматорська на Донеччині, останні 10 років жив у Чернівцях

залишилися: двоє молодших сестер, брат і 8-річний син

 

Отримав опіки, множинні уламкові поранення, переломи кісток, його доставили у шпиталь Дніпра. Врятувати захисника лікарям не вдалося.

Геннадій був сапером. До лав Збройних сил України приєднався у лютому цьогоріч.

"Геннадій був хорошою, доброю людиною, надійним другом. Завжди міг підставити своє плече, допомогти, багато чого радив", – розповів боєць 92-ї бригади Олександр Форгов.

Поховали Геннадія Моторіна поряд із могилою батьків.

14 листопада

Юрій ХОМІК

років: 56

родом: із міста Володимира-Волинського на Волині

залишилися: дружина та ­донька

 

Помер від кульового поранення снайпером окупантів у голову у лікарні міста Гірське Попаснянського району на Луганщині.

Солдат 14-ї механізованої ­бригади ім. князя Романа Великого. Вона тримає оборону в Новоайдарському і Попаснянському районах на Луганщині.

Служив за контрактом з 20 листопада 2017 року.

Попрощатися з Юрієм Хоміком прийшли сотні володимирчан, перед труною люди ставали на коліна. Відспівали загиблого у храмі Віри, Надії, Любові та матері їх Софії.

Захисник загинув невдовзі після свого дня народження, яке мав 1 листопада.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пам'ятаємо: імена і фото усіх воїнів, які загинули у жовтні на Донбасі

16 листопада

Артем СОКОЛОВ

років: 32

родом: із села Сущани Кагарлицького району Київської області

залишилися: дружина і двоє дітей

 

Загинув від кулі російського снайпера. Сержант 14-ї механізованої ­бригади ім. князя Романа Великого.

На війні воював з 2015 року. За час служби отримав п'ять відомчих нагород.

У 2006 році він закінчив Ржищівський гуманітарний коледж за спеціальністю вчителя трудового навчання, креслення та фізкультури. Після строкової армійської служби працював водієм, охоронцем на приватних підприємствах, з 2012 - водієм-експедитором, а згодом менеджером з логістики на підприємстві "Райський джерело".

Загинув невдовзі після свого дня народження — 6 листопада.

Поховали Артема Соколова на кладовищі біля могил батьків.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пам'ятаємо: імена усіх воїнів ООС, які загинули у вересні 2019

19 листопада

Євген КОРОСТЕЛЬОВ

років: 41

родом: з Сум

залишилися: мати, дружина, донька і син

 

12 листопада командир 128-ї Закарпатської гірсько-штурмової бригади полковник Євген Коростельов підірвався на міні під час обходу передових позицій у районі Новотроїцького на Донеччині. 19 листопада у Харківському військово-клінічному центрі він помер.

Полковнику відірвало стопу й перебило гомілку, йому ампутували кінцівку. Офіцер, що його супроводжував, отримав поранення середнього ступеня.

"Командир не вимагав від підлеглих неможливого. Раз-два-три, все чітко, дисципліновано. Його ж тільки у вересні призначили на посаду. Спочатку був у штабі в Мукачевому. До нас приїхав недавно. Його представили особовому складу 29 жовтня - за два тижні до поранення. Одразу взявся керувати бригадою", - розповів прес-офіцер бригади Богдан Петрик.

Полковник керував розведенням військ на ділянці Богданівка - Петрівське 9 листопада - неподалік від місця, де отримав поранення.

До війни Євген Коростельов служив начальником артилерії та заступником командира в 25-й Дніпропетровській повітрянодесантній бригаді.

З перших днів АТО на Донбасі брав участь у бойових діях. Воював під Слов'янськом, Краматорськом, Червоним Лиманом, Ямполем на Донеччині. Був серед тих, хто влітку 2014 року звільняв окуповані Лисичанськ і Сіверськодонецьк. На початку 2015-го десантники 25-ї бригади провели операцію з ліквідації бойовиків на околицях Донецька. Їхня артилерія знищила два танки, бойову машину піхоти, бронетранспортер і чотири протитанкові гармати з розрахунками й тягачами. Також - чотири автомобілі та склади з артилерійськими боєприпасами в селищі Спартак. У тому бою Коростельов отримав контузію.

"Хороший був офіцер, грамотний. Навесні ­2015-го біля Опитного саме артилерія 25-ки прикривала наші передові позиції. Працювали, як годинник. Одного разу арта накрила ворожий танк у нас під носом. Ледь не до воріт бази доїхав. Думали, будемо відбиватися, що під руку попаде. Але в критичний момент у нього влучили з "Нони", самохідної артилерії", - сказав ветеран російсько-­української війни Олексій Голубєв.

Поховали Євгена Коростельова на Алеї героїв центрального кладовища у Сумах.

29 листопада

Олексій "Капуста" КАПУСТЯН

років: 26

родом: із села Кринички Гощанського району Рівненської області

залишилися: мати, брат і 3-річна донька

 

Загинув від кулі снайпера окупантів у Мар'їнському районі на Донеччині.

Служив у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді ЗСУ. На війні з 2014 року. Ще цього літа воював під Мар'їнкою у лавах 24-ї механізованої бригади ім. короля Данила. Але, коли її вивели на ротацію, перевівся до 8-го батальйону 10 огшбр, щоб залишатися на передовій.

"Олексій копав окопи на опорнику, коли почався обстріл. Ворожий кулеметник прицільно бив по наших позиціях. На вогонь треба відповідати, адже під його прикриттям противник може піти в атаку і застати зненацька. Капустян піднявся до кулемета і відкрив вогонь у відповідь. Він не знав, що це пастка - і російський снайпер зайняв зручну позицію. Пролунав постріл", - розповів журналіст Юрій Бутусов.

"Останній раз ти казав, що з тебе вистачить, але знову підписав контракт, який став останнім, я навіть не знаю який він був за рахунком, але ти повертався назад на війну", - написала ветеранка Галина Клемпоуз.

×