Пам'ятаємо: імена усіх воїнів ООС, які загинули у вересні

14

 

Публікуємо поіменний список полеглих у вересні 2019-го захисників України. Відомо про смерть у боях 13 бійців.

Наймолодшому із загиблих був 21 рік, найстаршому — 47.

Найгострішою була ситуація 11 вересня, тоді Україна втратила двох бійців та один отримав поранення, унаслідок якого помер за 2 тижні у шпиталі. 25 вересня було найбільше обстрілів — 32.

За місяць поранення отримали 40 захисників України.

1, 6-7, 14-15, 18-19, 21, 28-29 вересня обійшлося без поранених, за даними штабу операції Об'єднаних сил. Російські окупаційні війська порушували режим тиші 525 разів.

З 21 липня на війні на Донбасі триває "хлібне перемир'я" - безстрокова заборона на будь-яке ведення вогню.

1 вересня

Олександр ГРИЦАЮК

років: 47

родом: жив у місті Христинівка на Черкащині

залишилися: мати, дружина та четверо дітей

 

Помер в обласній лікарні Дніпра.

25 серпня потрапив під мінометний обстріл біля міста Мар'їнка на Донеччині, уламки посікли живіт, кишківник, порвали ноги й руки.

Сержант 24-ї окремої механізованої бригади ім. короля Данила. У листопаді йому мало виповнитися 48 років.

До війни працював на зализниці. На фронт пішов добровольцем 3 роки тому.

"Це була дуже товариська і позитивна людина. Надійний друг і побратим, який хотів і вмів воювати. У колективі користувався неабияким авторитетом, а до служби ставився відповідально та сумлінно", – таким згадують Олександра товариші.

"Дуже добра, чуйна людина. Хороший батько, хороший чоловік. Ніколи ні у чому не відмовляв", - розповіла знайома загиблого Надія.

2 вересня

Андрій ПРОЦЕНКО

років: 24

родом: із села Бохоники на Вінничині

залишилися: батьки та молодша сестра

 

Загинув від кулі ворожого снайпера у шию поблизу Водяного Волноваського району на Донеччині.

Військовослужбовець 138-ї радіотехнічної бригади Повітряних сил Збройних сил України, на фронт відряджений до 36-ї бригади морської піхоти. 30 вересня Андрію виповнилося б 25.

"Воював Андрій, я не побоюся сказати цього слова, героїчно. Він був надійним товаришем і справжнім воїном", - говорив заступник комбата капітан Євген.

"Андрія Проценка завжди чекали. І коли мав народитись, і коли біг зі школи додому. Особливо ж чекали з фронту. Та хто ж міг подумати, що доведеться сину, брату, другу, сусіду, знайомому, побратиму, воїну - нашому українському захиснику, військовослужбовцю ПС ЗСУ повертатись ось так до Бохоників?! Шляхом, освітленим для нього свічками та ставшими на коліна вдячними жителями навколишніх населених пунктів", - написали на сторінці Командування Повітряних сил ЗСУ у Facebook.

4 вересня

Едуард "Шах" ШАХОВ

років: 26

родом: із села Долинське Чаплинського району на Херсонщині

залишилися: батьки

 

Загинув унаслідок поранення грудної клітки від кулі снайпера окупантів на Світлодарській дузі Донецької області.

Молодший сержант, командир відділення 3-ї роти 2-го батальйону полку "Азов". На війні з літа 2015-го.

"Він був безстрашний і дуже мужній. Завжди готовий захищати своїх. В одному бою, коли розпочався ворожий обстріл, Шах сказав нам залишатися в укритті, а сам схопив кулемет і пішов відстрілюватися. Ми, звичайно, не залишили його в тому бою.

Але він був такою людиною, був готовий віддати життя, прикриваючи інших", - розповів побратим.

Над могилою лунала Молитва українського націоналіста.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Загиблі у червні воїни ООС: імена і фото

5 вересня

Михайло ТКАЧИШИН

років: 30

родом: із Херсона, жив із сім'єю на Львівщині

залишився: батьки, дружина та 5-річний син

 

Загинув від кулі російського снайпера неподалік окупованої Горлівки на Донеччині.

Сержант, гранатометник 53-ї механізованої бригади. Служив у ній з квітня цьогоріч.

До 31-го дня народження Михайло не дожив 15 днів.

"Ви бачили як плачуть чоловіки? Сльози накочуються, коли ми згадуємо побратимів, які пішли від нас, коли потрібно поглянути в очі дітям, яких війна зробила сиротами... коли смерть забирає своїх. Як сьогодні під час прощання із загиблим від рук снайпера сержантом-гранатометником Михайлом Ткачишиним. У херсонця-побратима, який загинув у Донецькій області, залишився син. У такі моменти хочеться стиснутися в кулак, побути наодинці з собою. Ми зібралися на прощанні разом, але все, що на душі, не висловиш. Скільки ще буде таких героїв? Війна нещадна. Ми любимо їх, ми пам'ятаємо. Героям Слава!" - написав член виконавчого комітету Херсонської міськради Садіяр Мамедов у Facebook.

11 вересня

Від куль снайперів під Павлополем Волноваського району на Донеччині загинули двоє морських піхотинців. Намагаючись витягнути пораненого матроса Лінчевського, кулю в голову отримав прапорщик Микола Обуховський.

Олександр ЛІНЧЕВСЬКИЙ

років: 21

родом: із села Матусів Шполянського району на Черкащині

залишилися: батьки, брати й сестри

 

Боєць 1-го батальйону 36-ї окремої бригади морської піхоти ім. контр-адмірала Михайла Білинського.

Після строкової служби підписав контракт.

"Олександр був хорошим учнем. Добрий, чуйний, він завжди всім допомагав. Завжди був ввічливий, спокійний, працьовитий. Це хлопчина, який виріс у нас на вулиці, ходив із нашими дітьми до школи. Саша герой, патріот України, адже він віддав своє життя за державу, за незалежність. Серце розривається від того, що така молода людина пішла і віддала своє життя за нас", - сказала класна керівниця Олександра Катерина Голуб.

Поховали хлопця у рідному селі поруч з могилою капітана Сергія Лифаря, 45 років, який загинув 7 серпня 2014-го.

Микола ОБУХОВСЬКИЙ

років: 32

родом: із села Велика Мечетня Кривоозерського району на Миколаївщині

залишилися: мати, сестра, дружина та 2-річна донька

 

Боєць 1-го батальйону 36-ї окремої бригади морської піхоти ім. контр-адмірала Михайла Білинського.

На фронті воював від початку війни, учасник боїв за Дебальцеве.

"Дуже, дуже гарна людина. Справжній морський піхотинець. Був фахівцем екстракласу. Почав себе розвивати в парашутному спорті. Був фахівцем у тактиці. Загинув, як справжній герой. І це не пусті слова. Це не кліше, це наша реальність зараз", - розповів побратим Сергій.

Прапорщик Обуховський загинув за місяць до свого дня народження.

12 вересня

Валерій "Череп" ШАТУРСЬКИЙ

років: 45

родом: із Херсонщини, жив у Хмельницькому

залишилися: дружина та діти

 

Загинув унаслідок обстрілу бойовиками позицій українських військових на Донеччині.

Молодший сержант, снайпер батальйону спецпризначення "Донбас". Служив у ньому з 2015-го.

"Валерій був спокійним і врівноваженим. Любив, щоб все було чітко та якісно. Між іншим, мав золоті руки та постійно щось ремонтував, будь-то ноутбук чи, приміром, стіл. Усе робив з душею", – розповів майор Артем Івченко.

"Снайпери Національної гвардії України – це особлива каста. Дуже професійні, мовчазні, спокійні, непублічні бійці. Постійно залучаються як снайперські групи для армійців на позиціях по всьому фронту. Ефективно вражають живу силу ворога. Дуже рідко, але, на жаль, і гинуть також від ворожого вогню", – написав речник МВС Артем Шевченко у Facebook.

13 вересня

Михайло ЦИМБАЛІСТИЙ

років: 34

родом: із села Увисла Гусятинського району на Тернопільщині

залишилися: батьки, брат, сестра та дружина

 

Загинув від кулі снайпера. Майор 74-го розвідувального батальйону Збройних сил.

Із родини військових, батько і брат - підполковники. Воював із 2014-го.

Майор нагороджений найвищою відзнакою воєнної розвідки України - нагрудним знаком "Зірка слави".

"Мав загострене почуття справедливості", - так про військового говорять друзі та знайомі.

"Михайло був одним із найкращих курсантів нашої Академії, порядним, дисциплінованим та цілеспрямованим юнаком, справжнім патріотом України. І це не дивно, адже він походить із офіцерської сім'ї, де патріотизм і любов до Батьківщини виховувались із самого народження. Ці якості стали основою його становлення як офіцера-лідера, який завоював авторитет як серед командирів, так і серед бойових побратимів", - написав начальник Академії Сухопутних військ України Павло Ткачук у Facebook.

Поховали Михайла на Алеї героїв Микулинецького цвинтаря у Тернополі.

14 вересня

Максим КОНДРАТЮК

років: 26

родом: із міста Красилів на Хмельниччині

залишилися: батьки, вагітна дружина та 3-річна донька

 

Помер у Харківському військовому шпиталі. Підірвався на міні 10 вересня.

Старший сержант 8-го окремого полку спецпризначення. Учасник антитерористичної операції на Донбасі з 16 травня 2014-го.

"Максим — мій друг! Він справжній, чесний, відвертий, вірний у всьому і щирий патріот своєї Батьківщини. Ми з ним призвалися на контракт і прийшли до полку майже одночасно. Певний період служили в одному підрозділі. Він зазнав дуже важких поранень. Інший на його місці, певно, відразу б загинув. Макс боровся за життя ще чотири дні і помер у Харківському шпиталі 14 вересня. Від імені своїх бойових побратимів висловлюю щирі та глибокі співчуття його рідним і близьким. Ми своїх, а тим паче тих, хто полетів на Небо, не кидаємо! Ми обов'язково помстимося ворогу за брата і завжди підтримуватимемо його доньку і вагітну дружину, яка скоро має народити", - казав про свого бойового товариша сержант Олександр.

17 вересня

Владислав РОЙ

років: 25

родом: із села Різдвянка Новомиколаївського району Запорізької області

залишилися: мати і молодша сестра

 

Загинув під час обстрілу бойовиками опорного пункту українських військових із протитанкового гранатомета поблизу Торецька на Донеччині.

Призваний до лав Збройних сил у грудні 2018-го.

У батальйоні "Айдар" 53-ї механізованої бригади воював із березня 2019-го. Служив помічником гранатометника у 3-й штурмовій роті.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пам'ятаємо: імена усіх воїнів, які загинули на Донбасі у травні

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пам'ятаємо: імена усіх воїнів, які загинули на Донбасі у квітні

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пам'ятаємо: імена усіх воїнів, які загинули на Донбасі у березні

24 вересня

Андрій СТОРОЖУК

років: 27

родом: із села Педоси Хмільницького району на Вінниччині

залишилися: дружина та 2-річний син

 

Загинув від кулі снайпера окупантів неподалік Мар'їнки на Донеччині.

Старший солдат 28-ї механізованої бригади. На війну вперше потрапив 2015-го як доброволець. Після повернення працював водієм у районному військовому комісаріаті.

Знову на фронт пішов наприкінці 2018-го.

Тоді воював у складі протитанкового дивізіону 26 артилерійської бригади ім. генерал-хорунжого Романа Дашкевича.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пам'ятаємо: імена та фото воїнів, які загинули на війні у серпні

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пам'ятаємо: фото усіх воїнів, які загинули на Донбасі у липні

27 вересня

Олександр "Чумак" МАРКІВ

років: 38

родом: з міста Обухів на Київщині

залишилися: батьки, дружина та 9-річний син

 

Загинув від кульового поранення обличчя на Світлодарській дузі Донецької області. Старший лейтенант 4-ї бригади оперативного реагування Національної гвардії України.

На фронті воював з 2014 року. За віросповіданням – православний рідновір-язичник. Був членом клубу військово-історичної реконструкції "Повстанець". Учасник боїв у Амвросіївці, Зеленопіллі, Гранітному.

"Сашко прийшов добровольцем до лав Збройних сил України, взявши участь у бойових діях у районі Гранітного, а згодом долучився і до лав НГУ, пройшовши відбір до Бригади швидкого реагування. Він був вірним другом і блискучим командиром для своїх підлеглих – рішучим, щирим та відкритим. Під час російського обстрілу позицій бригади у зоні проведення ООС, рятуючи побратимів від ворожого вогню, Олександр здійснював коригування вогневих засобів Бригади й дістав смертельне поранення. Він загинув як воїн, захищаючи своїх ближніх та свою родину", - кажуть товариші по зброї.

28 вересня

Володимир "Аджа" АДЖАВЕНКО

років: 24

родом: із Маріуполя Донецької області

залишилися: мати, бабуся, брат, сестра і дружина

 

11 вересня поблизу Пісків Ясинуватського району на Донеччині отримав наскрізне поранення голови від кулі російського снайпера. Після операції був на апараті штучної вентиляції легень. Помер в обласній клінічній лікарні ім.Мечникова у Дніпрі. Старший сержант 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади.

"Аджа, спочивай Брате. Кілька тижнів ти боровся за своє життя. Але так і не виграв цей бій зі смертю", - написав побратим Микола "Канада" Ворошнов у Facebook.

"Якось Аджа ходив у сіру зону вішати червоно-чорний прапор. Розмістив стяг національно-визвольних змагань на приміщені покинутої ферми. Думав, що він "різатиме" сепарні очі і чекав, коли вони прийдуть його знімати. Мабуть, таки дочекався. Побачив у тому напрямку якесь тіло та життєрадісно гатив зі свого кулемету. Я пам'ятатиму його як бадьорого непосєду та абсолютно ідейного хлопця", - сказав побратим Олег "Рускій" Мудренко.

×