На Росію подав до суду боєць АТО, який пережив полон

Учасник бойових дій на Донбасі 59-річний Володимир Фоміцький із Кривого Рогу позивається до Російської Федерації. Вимагає компенсації через російську агресію на сході України.

Чоловік - доброволець батальйону "Кривбас", потрапив у полон до російських силовиків при виході з Іловайського "котла" 2014 року. Він пробув у заручниках 10 днів. Після звільнення Фоміцького визнали непридатним до військової служби. Наразі його позовну заяву проти Росії розпочав розглядати районний суд у Кривому Розі. Позов до держави-агресора колишній полонений також подав до Європейського суду з прав людини, передає "Радіо Свобода".

Життя Володимира Фоміцького, як і багатьох бійців, розділене на "до" і "після". У довоєнному житті він був приватним підприємцем, очолював громадську організацію в Кривому Розі, брав участь у Революції гідності. З початком бойових дій на Донбасі записався в лави одного з перших добробатів, які формувались на Дніпропетровщині, - батальйону "Кривбас".

Розповідає: основний контингент підрозділу складали чоловіки такого віку, як він сам, - за 40. У багатьох за плечима була служба в армії. Усі були мотивовані на захист країни.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Головне, щоб люди розуміли: на окупованих територіях їх не чекає нічого доброго"

"Обстріли бойовиків були щодня, по кілька разів на добу"

Формою й бронежилетами їх забезпечили волонтери-"майданівці". Після 2 тижнів навчань на військовому полігоні в Кривому Розі Володимир та його товариші відправилися в зону АТО. Спершу служили на блокпосту під Старобешевим.

"Тільки приїхали, ще табір батальйону не розгорнули, - зранку наш взвод відправили в село Колоски, 7 км від російського кордону. Перед нами стояла прикордонна застава, ми ззаду їх прикривали. На перехресті доріг ми розгорнули блокпост, перевіряли транспорт - щоб не потрапляла зброя, агітматеріали тощо. А потім отримали наказ - вирушили на базу в Старобешеве, а потім - під Іловайськ. Село Покровка, блокпост 4004", - розповів учасник бойових дій.

9 серпня Володимир з товаришами прибули на опорний пункт у Покровку, що за 7 км від Іловайська. Бійці охороняли "опорник", прикривали розвідку. Обстріли бойовиків були щодня, по кілька разів на добу, а з 22-го серпня 2014-го, розповідає Фоміцький, стали більш інтенсивними й прицільними. Тоді бійці зрозуміли, що той по бік тепер - професійні військові Росії.

"До того щодня було по 3-4 обстріли нашого опорного пункту. Били "ГРАДами", "СМЕРЧами". Стріляли не дуже точно, не по нам, а в наш бік. А вже 22-24 ми побачили, що стріляють фахівці. Стали бити прямо по наших позиціях. Покровку рознесли вщент. Пішли поранення, контузії", - каже колишній боєць.

Вихід з Іловайського "котла": 3 дні без води та їжі

А далі був наказ залишати позиції й виходити через той самий "зелений коридор", який обстріляли російські війська. Володимир з товаришами їхали КРАЗом. Поруч розірвався снаряд.

"Капот злетів догори. Ми вискочили. Пішли посадкою. Нас була невеличка група: 3 офіцери й більше десятка солдатів. Були поранені, контужені. 3 ночі ми йшли. Без їжі, без води. На третій день спрацювала мобільна навігація. Наш офіцер зв'язався з оперативним черговим штабу. Той сказав нам йти на село Новокатеринівку, де в будинку біля школи перебуває поранений. Сказали, що за ним виїздить транспорт і він забере і його, і нас. Ми зрозуміли, що вже вийшли з оточення", - каже Володимир.

Однак при вході в Новокатеринівку українські бійці побачили військову техніку. На скутері під білим прапором під'їхав чоловік, представився головою сільради й повідомив, що вони в оточенні.

На одному пагорбі стояли російські військові, за школою - ДНРівці. Проти важкої техніки в українських бійців зброї не було. Їх змусили здатись у полон.

"До нас під'їхав полковник Греков - Центральний округ, місто Москва, спецзагін швидкого реагування "СОБР". Сумнівів у тому, що це росіяни, не було. Він показав посвідчення нашому офіцеру з 51 бригади. І так ми потрапили в полон. Нас повантажили в БТР, який там стояв. Далі нас привезли до якоїсь адміністративної будівлі в Донецьку, до Захарченка. Він розповів нам, які ми погані хлопці, й сказав, що ми підемо на обмін", - зазначив Володимир Фоміцький.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росія посилює агресію проти України - Горбулін

У полоні бойовиків

Полонених утримували на базі загону "Оплот" - у будівлі училища внутрішніх військ. Тримали в розбитій казармі - 40 людей у 18-м приміщенні. Окрім "кривбасівців", серед заручників були військові з 93 та 51 бригад, підрозділів Нацгвардії.

Годували вкрай погано, належної медичної допомоги не надавали, примушували працювати, розказує Володимир Фоміцький.

"Що таке кімната 18 кв м - і нас там 40 людей. Бетонна підлога, вікно розбите, одна лампочка. Першу ніч було дуже складно, а на другу видали міліцейські куфайки, дуже тоненькі. З телефонів повитягували акумулятори, але перед цим дали можливість зробити один дзвінок. Я подзвонив брату. "Живий-здоровий, скоро буду вдома". Зранку нас погнали розбирати зруйновані склади, розбирати завали, сортувати будматеріали. Харчування було дуже поганим: пів казанка каші чи супу на двох. Хліб був не завжди, вода була не завжди. Півдня, день - були без води. Медична допомога: раз на добу приходила медсестра, давала по таблетці, перебинтовувала. Хлопці вночі кричали - боляче, а належної допомоги не було. Була проблема - сходити в туалет. Збирали групу, а тоді тільки виводили. Нас утримувала так звана Служба безпеки Захарченка, всі російськомовні, позивні. "Варяг" - той точно росіянин, по мові чутно і по всьому. Інші - складно сказати, розпізнавальних знаків не було", - розповів колишній боєць.

Володимир Фоміцький потрапив у 3 хвилю звільнення.

"Перша хвиля була 5 вересня. Приїхала Руслана Лижичко й Володимир Рубан. Приїхав і Захарченко, показав нас і каже Рубану: "Їдь додому". А Руслана: "Я оце за 500 км їхала і з пустими руками додому буду повертатись?". Він каже: "Беріть п'ятьох". А вона: "У нас 8 місць". Той: "Беріть 8". Взяли поранених, контужених, хлопця, в якого 3 дітей. Потім 2 група була - чоловік 15. А з 3 групою вже і я. 10 вересня мене забрали, а 11-го я вже був у Дніпрі", - розказав колишній полонений.

Судові процеси в Страсбурзі й удома

Після повернення додому й лікування в шпиталі Володимира визнали непридатним до подальшої служби в армії.

Ще перебуваючи в медзакладі, колишній полонений звернувся до правозахисників Української Гельсінської спілки, які допомогли йому скласти позовну заяву до Європейського суду з прав людини. З 2015-го року заява - в суді, однак ніякого руху вона не має.

Відтак ветерани ГО "Криворізької асоціації учасників бойових дій та учасників АТО" вирішили піти іншим шляхом. Вони звернулись до суду в Україні, за місцем проживання. Як розповів Володимир Фоміцький, ветеран 43-го батальйону "Патріот" Дмитро Чернеш, який є керівником юридичної служби асоціації та фаховим адвокатом, склав першу заяву та подав її до Саксаганського райсуду Кривого Рогу. Суд відмовив у прийнятті. Тоді Чернеш оскаржив це рішення в апеляційному суді, змусивши райсуд розпочати розгляд справи.

"Слідом за Дмитром позов до Російської Федерації подав я. З першого розгляду позовної заяви суддя примусила переписати позовну заяву, усуваючи від участі в процесі захисника Дмитра Чернеша. Вдруге на вимогу долучити до захисту адвоката суддя знову приймає протиправне рішення про відмову, фактично позбавляючи мене права на захист", - каже Володимир Фоміцький.

Співвідповідачем у справі вступатиме АТ "Сбербанк". Фоміцький, вважає, що це підвищує шанси домогтись перемоги.

"З огляду на те, що Росія внесла зміни в свою Конституцію, - що не буде виконувати рішення міжнародних судів, і проаналізувавши судову практику, мій адвокат і побратим Дмитро Чернеш вирішив брати співвідповідачем компанію, зареєстровану в Україні, власником якої є Російська Федерація. Це АТ "Сбербанк", 50%+1 акція якого належить Центробанку Росії. Щоб реально було виграти цю справу, а сотні позовів від українців примусять їх закритися і більше не працювати в Україні. Цим шляхом іде Дмитро Чернеш, його позов - у Саксаганському райсуді Кривого Рогу, за ним слідом я, в Довгинцівському райсуді. І будуть сотні позовів в інших судах України", - розповів боєць.

Судовий розгляд позову Фоміцького призначили на вересень. Справа складається із 200 сторінок і містить свідчення щодо військової агресії Російської Федерації проти України та матеріали щодо його перебування в полоні.

×