Єдиний син, батько двох дітей, найкращий брат – у січні загинули четверо захисників України

У січні троє українських воїнів загинули в зоні проведення Операції об'єднаних сил. Ще один боєць помер у лікарні від важкого поранення, отриманого наприкінці року.

Наймолодшому із полеглих було 20 років, найстаршому – 51. Gazeta.ua згадує наших захисників, які віддали свої життя за Україну в перший місяць 2022-го.

ІЛЛЯ СУПРУН

 

Командир інженерно-саперного підрозділу 25-ї Січеславської повітрянодесантної бригади - загинув 10 січня біля селища Крута Балка в Ясинуватському районі на Донеччині. Ілля підірвався на протитанковій міні разом із побратимом Віталієм Петренком.

Трагедія сталася, коли воїни відновлювали мінно-вибухові загородження. Поліція того ж дня відкрила кримінальне провадження за фактом недбалого ставлення до військової служби.

"Ще позавчора війна була порівняно далеко і враз все змінилося. Її чорне крило торкнулось і нашої родини. В зоні ООС загинув внучок моєї двоюрідної сестри Ілля Супрун. Ще один Герой злетів у небо Ангелом…. Невимовне горе… Сумуємо…. Поділяємо біль втрати. Нехай наші щирі молитви долинуть до Бога і милосердний Господь упокоїть його світлу душу в Царстві Небесному! Вічна світла пам'ять. Герої не вмирають", - написала у фейсбуці родичка загиблого Анна Кух.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Росія грає на наших нервах": що пише про нас світова преса

Ілля Супрун народився 29 вересня 1998-го у Дніпрі. У школі займався спортивною гімнастикою та легкою атлетико. Закінчив ліцей інформаційних технологій та Національну академію сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. 2020 року уклав контракт зі Збройними силами.

Іллю поховали у рідному місті 15 січня. Він був єдиним сином у матері. Власної родини не мав.

ВІТАЛІЙ ПЕТРЕНКО

 

Старший солдат 25-ї ОПДБР загинув від вибуху міни в один день з Іллею Супруном. На війні Віталій був з 2015-го. Спершу був призваний до ЗСУ за мобілізацією. Потім підписав контракт.

Віталій був тихим, добрим і ніколи ні з ким не конфліктував, згадують його побратими.

"Спокійний, врівноважений. Він ніколи не обговорював накази, просто їх виконував. Про таких кажуть, що на них тримаються будні війни", - розповів Обозревателю колишній командир підрозділу в якому служива Петренко.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Окупанти зрешетили кулями Світлодарськ, поранений рибалка

Віталій Петренко народився 22 березня 1970 року в селі Цевеличі Володимир-Волинського району на Волині. Жив у Дніпрі, де до мобілізації працював інженером в одному з конструкторських підприємств.

Військового поховали на Краснопільському цвинтарі у Дніпрі. В нього залишилися брат і двоє дітей.

ВІКТОР КУЧЕРЕНКО

 

Воїн загинув 11 січня у Попаснянському районі Луганщини від пострілу ворожого снайперу. Трагедія сталася, коли боєць 17-ї окремої танкової бригади ім. Костянтина Пестушка, був на бойовому чергуванні.

Віктор Кучеренко народився 28 серпня 1993-го в селі Антонівка на Миколаївщині. Більшу частину життя прожив в іншому селі області – Новолазарівці.

2009 року Кучеренко закінчив професійне технічне училище в селищі Казанка на Миколаївщині, отримав фах бухгалтера. За три роки завершив навчання у Криворізькому професійно-технологічному ліцеї. Працював на шахті.

На строкову військову службу Кучеренка призвали 2015-го. Перед мобілізацією він підписав контракт на три роки з Національної гвардією. Відбувши цей строк – повернувся працювати на шахту. Але у квітні торік прийняв рішення повернутися в армію та підписав новий контракт з ЗСУ.

"Він був відповідальним бійцем, гарною людино, справжнім чоловіком. Мав багато друзів у військовому колективі. Жодних питань по службі до нього не виникало", - розповів заступник командира батальйону 17 отбр Тимур Стецький.

Віктора Кучеренка поховали у Новолазарівці 14 січня. У нього залишилася мати, брат.

ІГОР ТИЧИНА

 

Боєць 95-ї десантно-штурмової бригади помер 1 січня у харківському військово-медичному клінічному центрі Північного регіону. Туди потрапив після важкого кульового поранення, яке отримав біля селища Нью-Йорк на Донеччині.

Ігор народився 21 січня 2001 року в місті Коростень на Житомирщині. До свого дня народження не дожив 20 днів.

Він добре навчався і захоплювався волейболом. Навіть грав за збірну Житомирської області, розповіли у школі №10, де навчався Тичина.

Після школи він закінчив Коростенський міський колегіум. Після цього його було призвано на строкову службу у ЗСУ. Згодом він вирішив підписати контракт.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Країна у небезпеці. Але Зеленський думає про вибори

Поховали Ігоря у рідному Коростені 6 січня. Церемонія прощання проходила на центральній площі міста. У воїна залишилася мати та сестри для яких Ігор був опорою, кажуть його знайомі.

×