Країна у небезпеці. Але Зеленський думає про вибори

Ви помітили, у чому головна проблема спілкування президента Володимира Зеленського з суспільством? Він говорить лише з власним електоратом. З тими 23-25%, які досі вірні йому. І говорить він з ними, як з наївними людьми.

У Зеленського давно вирахували базовий електорат. Основні групи такі:

1. Люди, для яких він став кумиром давно. Навіть до Голобородька. Їм подобається його поведінкове амплуа на сцені. Для них він завжди позитивний герой.

2. Не забувайте про категорію жінок, які у захваті від його: "Тобі личить моє кохання".

3. Ще є герої спальних районів, які вважають його своїм. Хлопець з кварталу. Простий, довірливий. Тому і розповів Лукашенкові про "вагнерівців". А той здав Путіну. Але зради тут немає. Бо хто з нас хоч раз у житті не довіряв покидькам.

4. Є й такі, яким імпонує його вміння поводитися по-пацанськи. "Я вам не лох", "Я вам нічого не винен", "Подзвоню Баканову, хай поганяє цього чорта". Шаурму їсть, не гидує. В красних трусах купається. Нормальний пацанчик.

5. А ще є група людей, які нізащо не визнають, що помилилися у 2019 році. До кінця будуть виправдовувати Зеленського. Вони завжди знайдуть аргументи хто винен, що Володимир Олександрович не дав нам раю на землі.

6. Найменшою частиною в електоральній групі Зе є прямі бенефіціари від його правління. Не тільки "слуги" в урядовому кварталі та Верховній Раді, а й у місцевих органах влади. А ще ті, хто освоюють бюджетні кошти. Від "Великого будівництва" до ремонтів у школах за рахунок місцевих бюджетів. Якщо рахувати з сім'ями – теж електоральний шматочок.

Тому у виступах Зеленського основні тези крутяться в площині: "все хорошо, прекрасная маркиза"; дороги будуємо, школи ремонтуємо; лікарям зарплату підняли, вчителям підготуватися; росте процент жирів у маслі; ковід майже перемогли. Працюють 24/7, щоб нам було безпечно. Паніки не потрібно. За сірниками в чергу не ставати. Росія не нападе. Ми сильні, як ніколи. І це заслуга найвеличнішого лідера сучасності.

Виходить дивна какофонія. Західні союзники роблять заяви, що Росія може напасти, для цього є усі підстави. А наші доморощені керівники підстав для паніки не бачать. Закликають не слухати панікерів. З'являється крамольна думка: невже у Володимира Олександровича панікерами вважають президента США Джо Байдена, прем'єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона і їхні команди? А з ними і весь величезний пул західних експертів? Навіщо Зе-влада так говорить?

Є лише одна відповідь. Зеленський таким чином цементує власну електоральну групу. Робить усе, щоб не падали рейтинги.

А як же країна? Хіба варто думати про вибори, коли ми в небезпеці? Не журіться. Володимир Олександрович сповідує принцип: Україна – це я. А хто виступає проти Зеленського – виступає проти України. Усі події розцінюються у ключі зеленськоцентричності. Є пуп землі і весь всесвіт крутиться навколо нього. Нам просто повезло жити в епоху президента-нарциса. З усіма витікаючими проблемами.

 

У цивілізованому світі влада перед тим, як зробити відповідальний крок, спілкується з експертами. Наприклад, у Сполучених Штатах і Великій Британії прислухаються до людей, які добре вивчили Росію, а перед тим СРСР. Хтось знає ментальність росіян і чим вони відрізняються від рускіх. Хтось довго працював у РФ. Є мережа "штірліців" і "джеймсбондів". У нас ставлення до експертів інше. Бо у Зеленського є дві думки: голови Офісу президента Андрія Єрмака і неправильна. А думку Єрмака формують у внутрішньополітичних питаннях портнови і татарови. А у зовнішньополітичних – можливо, "кротоферма", що підкидає "цікаві" ідеї. Які нам дорого коштують.

І не треба ілюзій. Патріотична риторика – лише меседжі патріотичній частині суспільства і союзникам.

70% українців вважають, що Україна рухається у неправильному напрямку. Більшість населення не довіряє президенту. Сприймає його слова не як дороговказ до дії, а навпаки. Якщо головнокомандувач говорить не панікувати, значить назріває щось неприємне. Або навіть страшне.

Тому тривожно звучать слова Єрмака про те, що є прорив у "норманському форматі". Бо якщо вони кажуть, що все на переговорах радників добре, то я відразу підозрюю, що нам хочуть впарити Донбас автономією. З Пушиліним і "ополченцами".

Це союзники так наполягають? Чи це мирні ініціативи Зеленського, який досі мріє побачити мир в очах Путіна?

Владі потрібно нагадувати про основну червону лінію. Вибори на Донбасі можливі, але є кілька умов. Вони відбуваються лише там, де над місцевою радою гордо майорітиме український прапор. Після кількох років управління військово-цивільної адміністрації; виведення інформаційного простору з російської зони зомбування; суду над тими, хто здійснював злочини проти України; публічного спалення російських паспортів тими, кого змусили їх взяти силою. А також після початку впровадження державних програм соціалізації людей в українську ментальність. Особливо дітей та молоді, які вже вісім років не чули на уроках української мови.

Дотримання чіткої червоної лінії – запорука майбутнього України. Бо мрія Путіна – впарити нам Донбас, як валізу без ручки.

І Зеленський мусить знати: день, коли він перетне цю межу – стане для нього останнім робочим днем на посаді президента.

Домовлятися можна лише про деталі: два чи три роки має минути до того, як на українському Донбасі пройдуть вибори під українським прапором.

Донбас – це Україна! Крим – це Україна! Слава Україні!

×