Українки з Дніпропетровщини Аліна Іванова та Анжела Седлецька 6,5 місяця провели за ґратами у місті Веньчжоу провінції Чжецзян, Китай.
Українки 11 місяців тому виїхали на роботу "через знайомих", передає ТСН.
"11 лютого нас арештували за нелегальну роботу. Повернулися додому лише два тижні тому, 26 серпня були депортовані", — розповіла Аліна Іванова.
За словами українки, у їхній справі фігурували 13 людей, п'ятеро яких були з України. Спочатку затриманих тримали у в'язниці за адміністративне правопорушення. Потім оголосили підозру у незаконному перетині державного кордону і перевели до слідчого ізолятору з суворішими умовами.
"Виявилося, що наш роботодавець зробив нелегальні візи. Все оплачував наш бос. Він, власне, сам спілкувався з агентами, які мали свою компанію в Гонконзі. Вони просто приносили нам запрошення, з якими ми самі йшли в поліцейський відділок на кордоні, де нам ці візи ставили. Ця фірма працювала чотири роки. Тисячі людей з України робили візи через цих людей. Ніколи ні в кого не було ніяких проблем. Але ми потрапили в інше місто, де імміграційна служба забрала наші паспорти. Дев'ять днів вони обіцяли повернути документи за грошову винагороду".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українка розповіла про свій досвід роботи в Еміратах
"Після цього нас без усіляких пояснень привезли у в'язницю. За клопотанням українського посольства нам надали адвокатів. Потім був суд, який присудив шість місяців 15 діб в'язниці та штраф розміром 2000 юаней з кожної особи (близько 300 доларів). Наше посольство спільно з нашою родиною заплатило ці кошти і потім нас депортували. Ми були першими іноземками, затриманими у кримінальній справі в цьому місті", — каже українка.
В обох в'язницях не було іноземців. Дівчата сиділи у відділі за адміністративні правопорушення.
"Там умови були відносно легкі, у камері нас було від 6 до 8 людей. Однак потім нас перевели у місце, де були дуже жорстокі правила. У кімнаті нас було від 11 до 16 людей, подекуди правилами заборонялося рухатися, вставати з місця. Говорити можна тільки одну годину на добу лише на вулиці, не можна присідати, тримати руки у кишенях, складати руки на грудях і тому подібне. Уночі чергування 2,5 години — треба стояти і не рухатися весь цей час. З їжі лише рис, все інше потрібно було купувати, навіть засоби особистої гігієни".
"Спочатку нічого не пояснювали, не давали спілкуватися з рідними та ігнорували будь-які прохання. Були випадки, коли наше посольство зверталось до Пекіну з вимогами про зустріч з нами. Під час зустрічей з посольством постійно були присутні перекладачі, які контролювали все, що ми говоримо. Іноді змушували говорити з посольством лише англійською".
3 
1
Коментарі