Уггі для квартири, кактусові ліси та чистота - перші враження українців, які переїхали за кордон.
1. Мексика.
Українка Ольга Левчук переїхала до Мексики у 2008 році, про це пише Обозреватель:
"На новому місці все здавалося дуже незвичайним, незвичним. Уявлення про країну у мене були дуже примітивні, засновані на прочитаних в дитинстві книгах про культуру і писемності майя. Ще я знала, що звідси родом сомбреро і текіла. Ось, мабуть, і все.
Сюрпризом стали температурні відчуття в Енсенада: щоб зігрітися, потрібно вийти з дому. У наших краях на березі океану денна температура зазвичай + 20 взимку і + 25-30 влітку, але зимової ночі може бути і +4, а при нашій величезній вологості це відчувається майже як заморозки. Оскільки опалення немає, то в будинку зранку дуже холодно і незатишно.
Мексиканський штат Нижня Каліфорнія - горбиста кам'яниста пустеля і напівпустеля на березі Тихого океану, де ростуть кактусові ліси, а дощі зазвичай випадають кілька разів на рік в період з листопада по березень. Але тут по-своєму неймовірно красиво!"
2. Австралія.
Катерина Корнева, киянка, переїхала до Австралії через чоловіка. Вони познайомились в курортному місті Голд-Кост, провели разом 4 дні та через рік спілкування розписалися в Києві, пише bit.ua.
"Це був липень 2014 року. В Україні - розпал літа, за австралійськими мірками - глибока і на подив холодна зима. Тут специфічний клімат, до якого треба звикнути. Вдень на термометрі +17, але шквальний вітер пробирає до кісток. Вночі температура може опуститися до +7, а опалення в квартирах і будинках немає. На вулиці тепліше, ніж в будинку. Тому уггі тут, в першу чергу, взуття для будинку - щоб ноги не мерзли"
3. США.
Ніна Пашковська переїхала до Нью-Йорку з чоловіком. У США вони до переїду не були, пише bit.ua.
"Ми прилетіли напередодні Дня президента в лютому: моторошний холод, крижаний вітер і ні душі на вулиці. І при цьому, ми полюбили це місто практично моментально і беззастережно. Тут ти відразу відчуваєш себе в своїй тарілці, навіть стикаючись з чимось новим і незвичним - розумієш, що саме так і повинно бути. Перші два тижні ми, здебільшого, шукали житло і дивилися місто. До речі так, -10 в Нью Йорку гірше -20 в Києві, через високу вологість і вітер - покриваєшся інеєм, а твої кістки починають постукувати в унісон з зубами."
4. Франція.
Олена Прокопець переїхала через роботу хлопця. Дівчина розповіла bit.ua. про життя у французькому місті Безансоні.
"Я опинилася в маленькому і чарівному Безансоні - місті на сході країни, недалеко від кордону з Швейцарією. Найбільш популярне питання про Безансоні - а це взагалі де? Я теж не мала не найменшого поняття. У провінції дійсно практично не говорять англійською. Знаючи десять ламаних фраз, маючи багату міміку і жести порозумітися вийде, але без знання мови досить складно.
Вразила тиша, спокій і практично повна відсутність людей на вулицях вечорами і в неділю (крім парків і деяких відкритих публічних місць, наприклад, ковзанки, басейну і т.д. Магазини, ресторани та інші заклади сфери послуг на вихідних закриті). Після галасливого Києва звикнути до практично абсолютної тиші було складно."
5. Руанда. http://bit.ua/2015/12/emigrant-diaries-rwanda/
Катерина Вінь розповідає порталу bit.ua. про життя в африканському місті Кігалі. Її чоловіку запропонували роботу в Руанді - це і стало причиною еміграції.
"Коли літак починає приземлятися, відразу розумієш, що це зовсім не та Африка, яку ми собі уявляємо. Руанда - це не безлюдна пустеля і не дрімучі джунглі. Руанда - це країна тисячі пагорбів, що нагадують українську "полонину", але з африканським акцентом.
Такої чистоти ми ще ніде не зустрічали. Доглянуті алеї, відсутність будь-якого сміття на тротуарах, хороші головні дороги без вибоїн і з яскравою розміткою.
Одним з найприємніших моментів було усвідомлення того, що середньостатистичний руандіец розмовляє на 3 мовах: французька, англійська, киньяруанда. Тому труднощів у спілкуванні взагалі ніяких не виникає і в повсякденному житті відчуваєш себе абсолютно комфортно."
2 
1
Коментарі