Бану Хамраєва із Дніпра 5 років тому разом із чоловіком та дітьми - 6-річним Платоном та 9-річним Левом переїхала в Амстердам. Українка розповіла Gazeta.ua про особливості навчання у місцевих державних школах.
"Чоловік працював програмістом в голандській компанії у Києві. Спочатку поїхав на двомісячне стажування в офіс, що знаходиться в Амстердамі. Через рік його перевели туди на постійне місце роботи, - розповідає Бану Хамраєва. - Переїжджали із двома маленькими дітьми, тож одне із перших вражень — дитсадки. Тут вони дуже дорогі. Віддати дитину для батьків, які працюють цілий день, коштує від 800 до 1300 євро в місяць. Ми віддали молодшого сина у садочок, який працює три години на день. Платили 140 євро в місяць за чотири дні в тиждень. Сюди брали дітей-іноземців, щоб вони вивчили ключові слова перед школою — їсти, пити, в туалет".
Старшого, а потім і молодшого сина українка віддавала у спеціальну школу для дітей-іноземців - Taal Centrum. Там діти вивчають нідерландську мову перед звичайною школою. У ній можна навчатитися не довше року. Школа дуже високого рівня, добре фінансується державою. Вчителі піклуються, щоб після неї діти змогли навчатися нарівні с голандськими школярами.
"Зараз обоє синів вчаться у звичайній школі. - розповідає Бану. - Їм безкоштовно видають усе необхідне для навчання - книги, зошити, олівці, стирачки тощо. Сама жодного разу нічого не купувала. Із класу четвертого дозволяють дітям писати ручками. Тоді кожен може приринести свою і нею по хвалитися. Гарної каліграфії ні у кого не вимагають. Головне — правильно писати літери, бути грамотним. Цікаво, що навіть, якщо дитина хворіє, повинна іти в школу. Неважливо грипом, лишаєм чи вітрянкою. Немає високої температури – йди до школи. Це тому, що більшість батьків працює и дитину просто ні з ким лишати вдома. Карантинів ніколи не буває".
"Дітей чатсо возять на екскурсії, влаштовують ігри, наприклад із водних пістолетів. Найбільше запамяталося піжама-паті. Директор у костюмі тигра з капішоном та учителі в піжамах зранку зустрічали так само одягнених дітей".
У дитсадку та в школі дітей не годують. Їжу потрібно приносити свою. Зазвичай це фрукти і сік.
"Їдальні у школі немає. Діти їдять на своїх робочих місцях. Зазвичай їх садять в коло і вмикають мультики. Їжу пакую сама. Це має бути два перекуси. Один легкий, нариклад фрукти і йогурт. Другий - більш ситний: хліб, мясо, сир, молоко чи йогурт. Тут усі беруть булочки або бутерброди. Коли давала своїм дітям смажену картоплю, макарони, пюре або салат, на них дивилися із подивом, - каже Бану. - До їжі тут з дитинства відносяться недбало, з легкістю, не бояться мікробів. Можуть підняти і продовжити їсти те, що впало на землю. В школі ніколи не нагадують дітям помити руки перед обідоми. Тому намагаюся привчити синів до гігієни. Даю з собою серветки, гель санітайзер".
"Також тут ніхто не стоїть на кухні по пів дня, в магазинах дуже багато напівфабрикатів. Навіть макарони можуть купити готові. Також люблять випічку, обіду гарячого немає, тільки вечеря".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Таргани розміром із птаха - українка розповіла про життя в Бразилії
До восьмого класу майже немає домашніх завдань. А до оцінок ставляться дуже демократично.
"Якщо дитина погано написала контрольну чи виконала завдання, батьки про це дізнаються, аж коли отримають папку з успішністю дитини за пів року. При цьому вчителі будуть переконувати, що все гаразд. Навіть, якщо є проблеми, вважається, що всі діти різні і кожен старається як може.. Самій дитині ніколи не скажуть, що вона погано вчиться, не встигає, чи навчається гірше інших. Повна вища освіта – не головна ціль навчання. В університет іде дві-три людини з класу. Зазвичай тут отримують бакалавра і йдуть працювати. Коли із чоловіком віддавали дітей до школи і заповняли анкети, директор дивувалася, що в нас обох вища освіта".
2 
1
Коментарі