Жук, курча, кабан ганялися за шестилітньою дівчинкою

Фото: Фото: afisha.yandex.ru

13 вересня в український прокат виходить стрічка дебютанта Бена Зайтліна "Звірі дикого Півдня". Gazeta.ua подивилася найвідвертіший фільм цієї осені.

Річ очевидна, що серце є у курки. Серце є у кабана, чорного та жирного. Серце і в жука, і у краба, у тата також є серце. Практично з цих слів розпочинається історія шестилітньої Хашпаппі та її батька Вінка.

"Звірі дикого Півдня" - картина ритмічна і пронизлива. Спершу вона вразила журі цьогорічного фестивалю "Санденс" (фільм відзначили Гран-прі), а потім і Канни, де режисер Бен Зайтлін отримав нагороду за свій дебют. І це в багатьох смислах сердечний фільм: від моменту, коли дівчинка прислухається до серцебиття курчати до моменту, коли намагається вилікувати тата від невідомої серцевої хвороби.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Деніела Крейга назвали кращим Бондом за всю історію

Всі батьки коли-небудь помирають!

Тільки не мій тато!

Усі пейзажі фільму – це не так давно зруйнована місцевість ураганом Катріна. Банки з-під консерви, іржаві пластини, лахміття, човен із кузова машини й бочок – єдині побутові причандалля Хашпаппі та її батька Вінка. Вони живуть у містечку під назвою Bathtub (в перекладі з англійської – ванна) в штаті Луїзіана. Це кілька клаптів землі поза дамбою, поза цивілізованим життям. Кілька місяців знімальна команда Бена Зайтліна жила серед цієї общини. І фільм вдався багато в чому саме завдяки дебютантам-акторам. Маленька акторка Уолліс з гордістю лазила по багнюці та зубами розривала напівсиру курку.

Сам фільм знімали сім тижнів. Практично усі 90 хвилин ти дивишся очима дитини, бо камера показує знизу вверх. У фільмі стільки шелесту, екзотичної музики, зернистого кольору (завдяки тому, що знімали на 16-міліметрову плівку), що світ видається соковитим та магічним. Як у дитинстві. Тут багато істот (серйозних і дорослих), які бачить тільки Хашпаппі, з якими розмовляє, дружить, яких саджає на туалет або яким варить їсти.

Ніхто так просто не розкаже про дорослі філософські мудрування, як дитина. Тому фільм одразу вийшов багато про що. Наприклад, про силу духу та дитячу фантазію (переконана у кожного вона своя – іграшки, що вночі скакають по кімнаті, "гаррі поттери", "магазини", "пірати"). Фільм про руйнування, боротьбу з природою і про прагнення втекти від цивілізації. Про надію. Про героїв, яких можна жаліти, бо живуть у злиднях. Героїв, на яких можна злитися та не розуміти, чому вони не евакуюються, чому відкидають кваліфіковану медичну допомогу. Про героїв, які хочуть бути вільними по-своєму.

По-своєму фільм про свободу. Про першу дитячу свободу. Про дитячі страхи у вигляді рогатих вепрів, яких обов'язково здолаєш, і про майже ліки від усіх хвороб, як то шматок смаженого крокодила.