17 вересня у столичному музеї російського мистецтва відкрилася виставка єврейського художника Германа Гольда "Зустріч із минулим". На ній показують близько 80 картини митця.
"Зробити цей проект збиралися ще років 5 тому. Тоді не вийшло, бо Гольд дуже капризний художник. Нарешті ми вирішили з ним усі питання, зібрали картину і відкрили виставку. Приурочили її до 80-річчя митця. Точну таку кількість картин вирішили представити на виставці", - сказав на відкритті директор музею Юрій Вакуленко.
"За роботами Германа Гольда стоїть майстерність професіонала і реаліста. Зараз багато художників намалюють дві палички і розказують, що це актуальне мистецтво. Герман Гольд не йде цим шляхом. Він малює реалістичні полотна. А це робити набагато важче. Адже кожен може подивитися і оцінити, чи зображення правдиво відтворене на полотні. Якось Герман Гольд запропонував намалювати мій портрет. Сказав, щоб прийшов до нього в усьому червоному. Я так і зробив. Замість того, щоб зняти мене на фотоапарат Гольд розклав мольберт і сів малювати. За 40 хвилин закінчив. Заклеїв полотно газетою і забрав. Просив його показати замальовки, та він відмовився. Через тиждень показав вже готову роботу. Портрет вийшов фантастичним і гармонійним", - додав він.
На виставці показують пейзажі, портрети та графіку художника. На більшості портретів - єврейські обличчя.
"Найменші прояви єврейської свідомості в Радянському Союзі каралися жорсткими переслідуваннями. Та я з кінця 60-их років почав створювати єврейський цикл своїх робіт. Вже більше 50 років його поповнюю. В кожній картині намагаюся передати якусь емоцію. Якщо картина написана з байдужістю, це передасться і глядачеві", - розповів Герман Гольд.
"В моєму житті траплялося багато історій, біль від яких відчуваю і досі. Мені не було і восьми років, коли почалася війна. Нас тоді евакуювали з Уралу. Разом з мамою, чоловіком батькової сестри і 3-місячною сестричкою ми 32 дні їхали в товарному вагоні. Там мама випадково вивернула собі на ноги відро з окропом і знімала колготки разом із шкірою. В мами пропало молоко і моя сестричка померла. На одній із зупинок дядя Ваня похоронив її. Загорнув її тіло в газету, шматком металу між шпалами вирив луночку і поклав її туди. Серце досі болить за сестрою. А коли служив в армії, один із офіцерів дуже мені симпатизував. Та це мені лише здавалося, бо насправді він мене використовував. Він навчався в академії Жуковського і йому на екзамени треба було креслити карти. Він доручав це мені. Я старанно виконував його прохання. Якось він напився і підійшов до мене. Сказав: "Жидовська морда, думаєш, я тобі друг? Та я вас всіх бачив у гробу". Коли протверезів, намагався повернути мою прихильність. Та я з ним більше не спілкувався. В мене тоді заболіла душа. Цей біль досі не минає", - додав він.
3 
4880
Коментарі
2