Взаємини письменниці та її фанатки не так легко зрозуміти

 

Американський фільм "Ширлі" - не зовсім байопік. Режисерку Жозефін Декер не цікавить хронологічність та хрестоматійність, як і характерне для жанру зображення історії успіху.

Про це каже кінокритикиня Анна Дацюк під час обговорення стрічки після показу в рамках 4-го кінофестивалю "Київський тиждень критики". Проходив у столичному кінотеатрі "Жовтень" 22-28 жовтня, пише журнал "Країна".

Наприкінці 1940-х молодий доцент Фред приїжджає у Беннінгтон, штат Вермонт. У місцевому коледжі отримав викладацьку посаду. Із дружиною Роуз зупиняються в маєтку літературного критика Стенлі Хаймана, який одружений із письменницею Ширлі Джексон. Ось-ось її назвуть класиком американської готичної літератури. До написання роману "Привид будинку на пагорбі" ще років десять, але оповідання вже викликали великий ажіотаж, за сюжетом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Актриса випадково вбила залицяльника

"Це екранізація роману-фантазії, в якому авторка перетворюється мало не на персонажів власних творів, - говорить Анна Дацюк. - Не виходить із дому. Має напади болю, непростий характер і проблеми із психікою. Зустрічає подружжя вороже, ледь стоячи на ногах, зі склянкою в руці. Обіцяний інтелектуальний рай перетворюється на психологічне пекло.

Фільм неприязний до глядача. Заганяє в кут і стає випробуванням. Може тримати увагу на крупному плані. Довго топтатися на місці, а потім вибухати. Кіно Жозефін Декер моторошне. А творчість самої Ширлі Джексон лякала читачів навіть після Великої депресії та Другої світової. Надихнула багатьох літераторів, як Стівен Кінг і Ніл Ґейман.

У стрічці є лише певний каркас, який опирається на біографію Джексон та її чоловіка. Це твір про етап у житті письменниці, поданий в естетиці її ж творчості. Світ фільму – не справжні 1940-ві, а простір американської культури, де зустрічаються готика, п'єси Едварда Олбі на кшталт "Хто боїться Вірджинії Вулф?" і феміністичний меседж.

Виконавиця титульної ролі Елізабет Мосс випромінює шалену енергетику на рівні меланхолії, творчої одержимості, потойбічної екстравагантності.

У фільмі важливі дві лінії стосунків. Перша – Ширлі з чоловіком. Їхній союз тримається на аб'юзі, газлайтингу, алкоголізмі та істерії. Це вежа, в яку ув'язнили себе двоє літераторів. Стенлі їй зраджує, але при цьому виконує забаганки. Може на неї кричати, але терпляче веде до написання роману. Якщо в цьому союзі і є любов, то до літератури. Третій учасник подружжя – талант Ширлі. Наче трансцендентна сутність, що народжує геніальні тексти і тримає цю пару в балансі.

Навіть важливіша лінія – взаємини Ширлі та її фанатки Роуз, які не так легко зрозуміти і трактувати".

Повну версію матеріалу читайте в журналі "Країна" від 5 листопада.

×