Письменник і літературознавець Володимир Панченко презентував свою нову книжку "Літературний ландшафт України. ХХ століття". Це інтерпретації знакових художніх творів, полеміка, цікаві й драматичні історії, мемуарні сюжети. А також інтерв'ю з Павлом Загребельним, Іваном Дзюбою, Іваном Драчем, Анатолієм Макаровим, Сергієм Тримбачем. Захід відбувся в Національному музеї літератури 20 травня. Книжка вийшла у видавництві "Ярославів Вал".

 

"У книжці 50 слайдів, але 26 героїв. Умовно від Івана Франка до Юрія Андруховича, - розповів Володимир Панченко. - Є Леся Українка, Коцюбинський, Винниченко, Рильський, Тичина, Хвильовий, Сосюра, Куліш, Маланюк, Яновський, Бажан. Багато про Ліну Костенко. Якщо ти вже виходиш зі своїми міркуваннями про того чи іншого письменника, треба постаратися, щоб міркування несли якусь свіжість. Навіщо говорити відоме про відоме? Краще намагатися у відомому відшукати щось невідоме. Я постійно пам'ятав про це завдання. Наприклад, драму Лесі Українки "Руфін і Прісцілла" можна читати як твір з історії раннього християнства, як це зробила Оксана Забужко. А мені цікавіший був другий план. Той, що пов'язаний з алюзіями. Якщо відчитувати заховані сенси, ця драма, написана в 1907-1908 роках - це те, що зрозуміла Леся Українка, осмислюючи події 1905 року. Вона їх бачила у Петербурзі на власні очі. Це антиутопія, Лесин трагічний сценарій усього, що з нами сталося в політичній і людській історії того часу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Іраїда лише на похоронах побачила батька" - письменник про доньку Хвильового

 

Книжку тільки привезли з друкарні і я ще не пережив моменту першого дотику до неї. Є в мене такий період. Я його називаю погладжувальний. Книжку хочеться роздивлятися, гладити, в ліжко взяти і там ще погладити. Вона має відповідальну назву "Літературний ландшафт України. ХХ століття". Це сторіччя не дає мені спокою. Я писав не історію літератури. І це не кіноплівка, а слайди. Тут 50 різножанрових сюжетів. Книжку можна читати з будь якого місця. Кожен слайд є самодостанім. Мені хотілося писати людською мовою. Прагнув звернутися до звичайного читача через голови філологічної аудиторії. Одна річ писати для своєї професійної корпорації. Друга - зазирнути далі".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нам треба провести дерусифікацію - Панченко

Легковажний мандрівник і серйозний дослідник літератури "раптом скентраврилися в одну істоту" в книжці Володимира Панченка, вважає письменник і директор видавництва "Ярославів Вал" Михайло Слабошпицький.

"Я перечитав за своє життя стільки критики. І я так не люблю цього читва. Розгортаєш і читаєш: письменник вдається до гумору, відображає. Або всі ці наративні стратегії й парадигми. Це літературознавчий снобізм. Але ж критика - це ще й література. Хтось має її прочитати, окрім того, щоб мучити нею студентів. У Панченка літературознавство - передовсім література.

Пишучи про щось, ми говоримо тим про себе. Це літературні симпатії Панченка. Він естетично безпомильний. Прочитавши ці його есеї, обурюєшся лише: чого так мало?" - сказав Михайло Слабошпицький.

×