В Україні поменшало композиторів

Диригент і композитор Віктор Гуцал 43 роки є художнім керівником Національного оркестру народних інструментів.

"По усьому Союзу були оркестри духових інструментів, а у нас не було. Хоча Україна найбагатша за інструментарієм, - каже Віктор Омелянович. - По цілій Україні збирав виконавців. Тоді це було не так складно, бо вони мали можливість отримати у столиці квартири. Зараз в оркестрі маємо більше 50-ти найменувань інструментів і 70 музикантів. Маємо державний план - дати у рік 67 концертів. Це не так просто зараз. Раніше концертною діяльністю займалася держава. Ми об'їхали увесь Радянський Союз. Тепер граємо переважно у Києві. Інколи їдемо до інших міст і тим тішимося".

Художній керівник оркестру каже, що на концерти не хочуть ходити.

"Розумію, що заплатити 100-150 грн, може бути багато. Але гляньте, які квитки на попсу у палаці "Україна" - по 1-1,5 тис грн. І люди йдуть, щоб послухати фонограму. Не можна платити такі гроші тільки за те, що бачиш, як людина відкриває рот. Буває виступаємо перед студентами. Спочатку вони йдуть неохоче. Але коли приходять, то залишаються дуже задоволеними. Головне нам зустрітися. Потім відчуття красивого, яке закладене у людини на генетичному рівні, одразу бере верх".

Віктор Гуцал пише музику для свого оркестру. Найвідоміший його твором є "Запорізький марш". 1973-го на з'їзді комсомолу у Москві колектив виконав цю композицію. Всі присутні там встали. Після цього автора музики звільнили з оркестру, а марш заборонили грати. Гуцал 5 років працював диригентом оркестру радіо і телебачення.

"Зараз композитору забезпечити музикою себе і свою родину — важко. Є проблема – хто композиції виконуватиме. Раджу йти в композитори тим, хто без цього просто не може жити. Зараз зменшився набір на композиторський факультет. Випускають в рік 2-5 спеціалістів. Їх багато і не потрібно. Тоді музика стає якіснішою. Багато композиторів відходять від справ і займаються хто чим. Колись кожна родина бажала, щоб їхня дитина займалася у музичній школі. Зараз батьки на все дивляться практично".

Віктор Омелянович називає композиторську діяльність найбільше незбагненною.

"Часом сам не розумієш, як усе відбувається, - каже. - Колись у Празі був конкурс народних інструментів. Мене попросили написати туди композицію. Я ходив-ходив і не знаєш, з чого почати. Строки піджимають. Мучишся. Потім через декілька днів звідкись воно у тебе береться? Просто сідаєш і пишеш. Петро Чайковський казав: "Не сподівайся тільки на натхнення. Сідай і пиши". Композитор повинен володіти музичним інструментом. Переважно - фортепіано. Але глухий Бетховен писав симфонії без жодного інструменту. Все носив у голові".

Гуцал написав музику до фільмів "Пропала грамота", "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці".

"Головна особа у створенні музики для кіно — режисер. Він дає фабулу, емоційне спрямування. У сучасних фільмах живі оркестри вже не залучають, хіба у високобюджетних американських. Решта використовує комп'ютер. У сучасному кіно перш за все зоровий ряд. Все інше другорядне".