В Прип'ять мріяли потрапити з усього СРСР - режисер Валерій Коршунов

Презентували трейлер арт-док-фільму про Чорнобиль "Артефакт Чорнобиля". Про роботу над стрічкою розповідає режисер Валерій Коршунов.

З чого почався проєкт?

- З 2014-го в Україні триває гібридна війна. Інтернет завалений вбросами, маніпуляціями, емоційними висловлюваннями. Маємо проблему відсутності медіаграмотності населення у розквіт діджиталізації. Працюю в маркетингу. Жив на передовій гібридної війни, щодня залучений до обробки інформації, яка пов'язана з фейковими новинами. Тож, як рефлексія на це, у 2017-му почав розробляти проєкт "Артефакт". На прикладі Чорнобиля хочу розповісти про те, що таке інформаційна катастрофа і які вона має наслідки у перспективі.

Вирішив провести експеримент. У 2018 році зробив діджитал-скульптуру в Прип'яті. Вона мала відсилання до повісті братів Стругацьких "Пікнік на узбіччі" за яким Андрій Тарковський зняв фільм "Сталкер". В майбутньому на Землі будуть з'являтися зони відчуження. На артефакти із цих закритих територій полюватимуть сталкери, за сюжетом книги. У ХХІ сторіччі, коли інформація є найдорожчим товаром, я вирішив, що назва у нас вже є. У Чорнобильській зоні створив свій Артефакт – діджитал-скульптуру із залученням штучного інтелекту. Головне для мене було побачити, що журналісти потім напишуть, як зрозуміють та інтерпретують цей меседж. Я був здивований, коли нічого не вийшло, бо всі повідомили просто про Артефакт і що це була вечірка. Міжнародна преса написала, що це круто. І замість того, щоб зробити дослідження, я зрозумів, що треба, напевно, знімати кіно та розповідати про все це глибше.

Бо такого результату не очікував. 2019-го зробив декілька проєктів, які пов'язані із кіно, із Зоною відчуження. Це був і мурал на ЧАЕС, і виставка ARTEFACT: Chernobyl 33. На американському фестивалі незалежного мистецтва Burning Man презентував додаток доданої реальності "Портал у Чорнобиль". Підходив до гостей фесту - різних митців - з планшетом, питав, чи не бажають опинитися у Зоні відчуження. Хтось говорив, що не хоче, бо там радіація, хтось – так, залюбки. Мені було цікаво, що в США знають про Чорнобиль. Відповіді є у стрічці "Артефакт Чорнобиля".

Ви ініціювали та провели соціологічне дослідження. Яка була мета та які результати?

- Коли стверджував, що ніхто нічого не знає про Чорнобиль, мені заперечували. Казали, що перебільшую. Ініціював за власний кошт дослідження. Звернувся до Київського інституту соціології. Ми склали анкету з чотирьох питань. Перше – назвіть дату аварії на ЧАЕС. Хтось називав вірно рік, хтось день, а хтось не знав нічого. Лише 40% українців назвали правильну дату. Друге питання було: назвіть найвищий рівень радіації. А третє питання, присвячене маячні радянського часу. Наприклад, чи ви вважаєте, що алкоголь може вивести радіацію з організму. Ні сказало 52%. Тобто решта респондентів думає, що це можливо. У четвертому питанні українці повинні були назвати причини аварії. Кожен міг сказати свій варіант. Ці відповіді ми ще обробляємо спільно з музеєм Чорнобиля.

Яким вийшов фільм?

- Зняли стільки матеріалу і такі емоційні історії, що дуже важко монтувати. Але два фільми робити не будемо. Наприклад, зачепимо аспект сховища Буряківка з сотнями машин, вертольотів, які працювали на ліквідації аварії. А зараз техніки там немає. Офіційної відповіді, де вона поділась, теж не отримали.

Коли у Чорнобилі почав горіти ліс, пожежі, Ви очолили волонтерський рух. Що робили?

- У перші дні цих пожеж також було замовчування. Я слідкував за подіями з першого дня. Об'єктивну інформацію ніхто не давав. Як керівник волонтерського штабу залучив і перерахував півмільйона гривень. Офіційні повідомлення стверджували про повний контроль над ситуацією. Але це було брехнею. 12 квітня до ліквідації пожеж залучили біля 400 рятувальників. Це з врахуванням 12 осередків загоряння. Ми зробили розголос і вже через 10 днів мали 4 осередки і 1400 рятувальники.

Тобто така кількість спеціалістів могла займатися ліквідацією вогню, якщо не з самого початку, то принаймні, коли ситуація загострилась. Пожежа щогодини проходила по кілометру. Я це все фільмував. Дуже багато вигоріло у біосферному заповіднику, у самій 10-кілометровій зоні відчуження. Прип'ять не згоріла, тому що протипожежні дії там були всі правильні. Але пожежа досі не закінчилась. Джерела вогню локалізовані. Але все тліє і якщо підніметься вітер - висока температура може перейти у низову пожежу. А за цим не виключено, що знову спалахнуть дерева. Так вже було - коли відрапортували, що все закінчилось, бо був дощ.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Docudays UA 2020: назвали переможців міжнародного фестивалю документального кіно

Саундтрек до фільму "Артефакт Чорнобиля" написав учасник французького електронного гурту Telepopmusik та австралієць Dub FX. З чого почалась співпраця?

- Telepopmusik я знаю багато років. Привозив у Київ на Євробачення. Коли почалась робота над проєктом, я зв'язався з учасником гурту Крістофом Етьє. Він також був зацікавлений, щоб приїхати в Зону відчуження. Був залучений до нічного аудіовізуального перфоменсу у Прип'яті, робив саундтрек ще першого проєкту "Артефакт". Крістоф розповів, що пам'ятає аварію на ЧАЕС. Французька влада теж говорила своїм громадянам, що все гаразд. Хоча більшість розуміла, що на них іде радіоактивна хмара, і ніхто не знає що з цим робити. Dub FX колись був хедлайнером фестивалю "Атлас вікенд". До Києва я привіз його за добу до виступу. Встигли відвідати Зону відчуження. Він нічого не знав про Чорнобиль до цього візиту в Україну. У нас вийшло інтерв'ю і є трек, який називається "Фейковий рай", присвячений суспільству споживання. Ти живеш для того, щоб купляти речі, які не роблять тебе щасливим. За СРСР місто енергетиків Прип'ять теж було місцем, куди усі хотіли потрапити. Бо працівників ЧАЕС забезпечували багатьма дефіцитними товарами. Люди хотіли працювати хоч і прибиральником, аби потрапити в це місто. Ми знаходили в архіві оголошення: міняю квартиру у Кривому Розі на квартиру в Прип'яті. А потім виявилося, що мирний атом не мирний зовсім і що там не рай, а пекло. Dub FX використав звуки, які записав у зоні відчуження та українських бабусь, які відспівують померлих.

Ви зробили петицію до Президента стосовно Чорнобиля. Один із пунктів петиції – надати Прип'яті статус музею. Для чого це потрібно?

- Не тільки Прип'яті, а й селищ довкола адміністративно не існує. Це радіоактивні відходи. Тому, щоб можна було керувати Зоною відчуження, треба їй надати якийсь статус. Якщо буде музей – буде своя територія, адміністрація, можна бути ставити на облік, займатися охороною. Ми знаємо, що багато сталкерів ходять у зону. Це все можете побачити на відео в YouTube. Жахливі кадри. Тому що система безпеки, яка займається охороною зони, не працює. Ми проводили стратегічну сесію і найважливіші питання винесли у петицію. Я зустрічався з заступником міністра і деякі активності ми запустили, але потім його зняли, тож буду починати спочатку. Я розумію, що зараз коронавірус і економічна криза попереду – Чорнобиль, як завжди, не на часі, але ми вже зробили деякі активності. Наприклад, урок Чорнобилю онлайн за підтримки Президента, який пройшов 27-го квітня зранку для 7-8-11 класів. Треба розуміти, що у школах тільки одна сторінка присвячена Чорнобилю. У нас епідемія раку, ліквідаторам не платять субсидії і пільги, а у нас 1 сторінка. Це національна травма, яка вплинула на генофонд та зачепила майже кожну українську родину. Тож, ми повинні розуміти, як з цим жити далі.

В Україні раніше у стилі доку-арту ніхто нічого не робив. Це була Ваша ідея?

- Взагалі, у мене була ідея просто розповісти українцям і світу про Чорнобиль. І треба це зробити не в такий спосіб, як у переважної більшості документалок: вибух, хроніки, а потім хтось це коментує. Кожні п'ять років на річницю виходять такі відео. Для мене це жах, тому що це знову одне й те саме. Треба переосмислити тему Чорнобиля, щоб не фіксувати негатив. Показати, що ми можемо таку важку і важливу тему переосмислювати у різних площинах, різними сучасними мистецькими засобами. Такими, які розуміє світ і які будуть цікаві Україні всередині.

Коли і де можна буде побачити стрічку?

- Всі наші плани щодо участі у фестивалях зсунулися. Приміром, Каннський буде онлайн. Але ми ще не знаємо, чи будемо там брати участь. Ще немає підтвердження. Зараз чекаємо інформації з інших фестивалів. В Україні презентуємо фільм, можливо цієї, осені.

×