За всіма рейтингами Україна - серед націй, які вважають себе нещасними. Українці - глибоко травмована постгеноцидна нація. Ця чорна діра висмоктує з нас енергію, а треба перевернути це собі на користь. Про це розповіла письменниця Оксана Забужко на Книжковому арсеналі в суботу, 26 червня.

Тема Х Міжнародного фестивалю Книжковий арсенал - оптимісти скептики. Триває з 23-27 червня у столичному Мистецькому арсеналі. Через епідемію Covid-19 торік книжковий форум не відбувався.

 

"Живу в Харкові майже 30 років. Такі люди як Шевельов, Хвильовий тримають планку Харкова. Тому його применшення не справедливе. Він не належить ніякому політику, - каже письменник Сергій Жадан на Артсцені фестивалю на презентації артбуку "Постійне місце проживання".

За словами письменника, слово постійність у назві книжки - це метафора вкоріненості.

"Як дерево цим корінням тримаєшся. Але в цьому випадку ти певним чином позбавлений права вибору. Вкорінюєшся в конкретне місце, виживаєш або не виживаєш. Якщо виживаєш, то не все залежить лише від ґрунту, не лише від обставин, але й тебе самого. Наскільки ти здатен сприймати зовнішній світ, зміни клімату, щоб тут залишитися. Для мене Харків це про вкоріненість. Пам'ятаю свої перші приїзди сюди ще дитиною у 1980-х і першу закоханість у це місто. І за ці 35 років вона не зникла".

Книжка "Постійне місце проживання" створена двома харків'янами. Крім віршів Сергія Жадана, повноцінний учасник артбуку - ілюстрації художника Павла Макова. Однак вірші не описують графічні роботи, а вони натомість теж не ілюструють вірші. За задумом авторів, читач має стати третім учасником видання.

"Сюди увійшли не головні мої роботи. Програмні речі не втулилися, а якісь другорядні, надто приватні, які роблю не для виставок. А сюди лягли набагато краще, - розповідає художник Павло Маков. - Мистецтво людство не врятує, але одну людину врятувати може. Якийсь фільм, книжка можуть врятувати когось від персональної кризи".

Із Харкова на Книжковий арсенал також приїхав видавець Олександр Савчук. Його однойменне видавництво створює книги з історії культури, мистецтвознавства, етнографії.

"Раніше субота на Арсеналі була найуспішнішим днем. Зараз це перші дні, особливо для наших книжок. Остергівася, що через купівлю квитків на фестиваль лише онлайн, менше буде людей, які приходять просто погуляти. Але наші читачі слідкують за новинками, знають наперед, що хочуть купити. Їм не треба про книжки розповідати. Важко швиденько розказати про них на стенді. Часто це забуті автори. Найбільше цікавилися новинками, другими томами спогадів Юрія Шевельова і хрестоматії Кричевського, Абеткою Георгія Нарбута, а також книжками з києвознавства. Найпопулярніша цьогоріч -книжка Шевельова, - розповідає видавець. - Пандемія майже не торкнулася нас, ми не показове видавництво. Останні років п'ять книжки в книгарнях не продаємо - все онлайн. Це було відпрацьовано і нам не треба було перебудовувати роботу під час пандемії. Часом лише були технічні питання, друкарні виходили на карантин. Певний час не можна було їздити в архіви і бібліотеки, де багато працюємо".

Усередині Мистецького арсеналу волонтери слідкують, аби відвідувачі одягали маски. Стенди видавництв розміщені з дистанцією, аби не створювати натовпу. Багато стендів винесли на вулицю.

На сцені "Кафе Європа" зібралася понад сотня осіб на лекцію про оптимізм української історії письменниці Оксани Забужко.

"Цілість модерної української історії із XIX століття можна назвати українським чудом. 145 років тому Олександр ІІ підписав документ "особого совещания для пресечения украинофильской пропаганды". Це Емський указ, який з'явився через 13 років після Валуєвського циркулярf. Ось коли почалася наша гібридна війна. Це не лише про заборону української мови. Це значно крутіше. Ті технології потім експлуатувала сталінська імперія, потім КГБ за Андропова і сьогодні - путінська Росія", - пояснює Забужко.

 

За її словами, Емський указ означав знищення місцевих еліт, коли соціальні ліфти відкриті тільки при зміні культурної ідентичності, та асиміляцію.

"Чому знадобився Емський указ після Валуєвського - бо наші підкупили в Санкт-Петербурзі головного цензора. Не все так просто з корупцією в історії України. Завдяки їй ми виживали під чужими державами. Вона є результатом недовіри до держателів. Цій самій недовірі й таємній солідарності всупереч державі українці завдячують значно більше у своїй 145-річні війні за виживання нації, - розповідає Оксана Забужко. - Мене виховували у форматі влада їхня - країна наша. Можна знайти своїх людей у різних структурах, з якими можна домовитися. Цей той ресурс, коли колонізований має проти колонізатора. Для поневоленого народу корупція - це форма дисидентства".

Відвідувачі збираються навколо вуличної сцени на літературну суботню дискотеку Сергія Жадана, Юрія Іздрика і Григорія Семенчука.

"Я би заспівав пісню про Оксану Забужко, але вона тут, тому не буду," - каже Іздрик зі сцени.

 

Кілька дівчат, серед них поетеса Катерина Калитко танцюють під сценою. Подалі ближче до входу в Мистецький арсенал спостерігає за дійством директорка комплексу Олеся Островська-Люта.

- Книжковий арсенал цьогоріч вдався навіть у нових умовах пандемії? - запитую.

- Попереду ще один день. Чи вдався, говоритимемо в понеділок після фестивалю, - каже Островська-Люта. - Сьогодні прогнозували грозу. Переживали, щоб не було такої стихії, як у Львові. Ми розробили цілий план, як за кілька хвилин усе позаносити всередину, хто буде нести електрику, наприклад.

- То ви оптиміст чи скептик?

- Я - скептиміст.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Книжковий арсенал приходять із валізами

×