У прокат вийшов фільм "Перша сотня"

21 березня у прокат вийшов український документальний фільм "Перша сотня". Розповідає про Першу сотню Самооборони Майдану та її учасників, які після завершення Революції гідності й початку російської військової агресії на Донбасі 2014 року пішли добровольцями на фронт. Стрічку зняли режисери з кінооб'єднання "Вавилон'13" - Ярослав Пілунський, Юлія Шашкова та Юрій Грузінов.

"Це занурення в епіцентр подій, відвертий художній та громадянський погляд на людські стосунки на тлі кривавих соціальних заворушень", - ідеться в синопсисі картини.

Про фільм "Перша сотня" gazeta.ua розповідає режисер Ярослав Пілунський.

‒ Зйомки відбувалися в Києві та Дебальцеве. Тривали з грудня 2013-го до початку 2016-го. Ми почали знімати прямо під час Революції гідності. Вийшли туди як громадяни. Вирішили, що там наше місце, що фільмувати події та учасників – це найкращий наш внесок. З нашого боку це була інформаційна підтримка захисників Майдану, спротив навалі пропаганди й наш громадянський обов'язок.

Загалом над "Першою сотнею" працювали три автори. Окремі сцени я робив сам, окремі – з Юрієм Грузіновим. Крім того, він знімав деякі епізоди самостійно. А потім Юлія Шашкова взялася за весь отриманий матеріал – шість терабайтів. Розгрібала сотні годин, щоб скласти з цієї купи пазл.

За більш як два роки відзняти вдалося справді багато. Ми відстежували життя людей на тлі буремних подій. У нас не було конкретного сценарію, але ми мали чітку мету - дослідити зародження громадянського суспільства, яке відбувалося прямо на наших очах.

Жанр фільму я би охарактеризував як документально-художнє кіно. У нас немає типових для документалістики інтерв'ю. Однак є головні герої, з якими відбуваються події, що стосуються і особистого життя, і Революції. Є драматургія, яка працює як пам'ять людини. Вибірково відібрані якісь яскраві моменти й уривки з історій і складені в мозаїку. Події переплетені не в тій послідовності, як вони відбувалися насправді. Сюжет розвивається не хронологічно, а паралельно. Епізоди з Майдану, і з війни розміщуються поряд, емоційно з'єднані. Переносимо увагу з Києва в Дебальцеве і навпаки, щоб зрозуміти, як діють герої на початку боротьби і в тяжчий період, коли вона перейшла у збройний конфлікт. Звертаємося до глядача через кінематографічну, а не конкретну інформацію - через відчуття і спогади. Це погляд на події саме кінематографіста, а не журналіста.

Ми почали знімати людей, які 30 листопада 2013-го одними з перших вийшли на Майдан і сформували Першу сотню. Це люди різних професій і соціального статусу. Вийшли захищати своїх дітей і ціле покоління, відстоювати свої права. Їх об'єднував спротив злу. Вони не хотіли бути загнаними в рабство. Обурення – найпростіше слово, яким можна пояснити їхній стан.

Ми простежували, як абсолютно незнайомі раніше люди збираються в єдину силу, що має перспективу. Але значну частину подій самого Майдану та інформацію про те, з ким іде боротьба, ми відсунули на другий план. Для нас ключем до розгляду стали окремі особистості, їхні переживання та стосунки. Інформаційний простір і так перенасичений, а от роздивитися людину мало кому вдавалося. І саме через конкретних людей ми передали збірний образ подій. До того ж поглянути на самих себе тепер, за кілька років – дуже корисно для психологічного здоров'я нації.

Спочатку спостерігали за Першою сотнею загалом, а згодом виокремили центральних фігур нашої історії. Це п'ять-шість людей, за якими ми врешті-решт пішли далі, за межі Майдану, на фронт. Усі вони з різних міст - Червонограда, Львова, Києва. Віком від 25-ти до 60-ти років. Побачили одне одного вперше на Майдані, стояли там пліч-о-пліч, а потім доля розкидала їх по фронтах. Згодом їхній порив трансформувався у щось інше, наступне. Багато з них нині і в державних органах працюють, і волонтерством займаються. Нічого не пішло в пісок.

Один із центральних героїв фільму – Олександр Абаєв. Позивний "Хан". Зараз йому 32 роки. Бізнесмен, займався нерухомістю. Приїхав на Майдан із Хмельницького. Став заступником сотника Першої сотні. Брав участь у штурмі під час вбивства Небесної сотні. Витаскував поранених, був сам поранений, дивом вижив. Після цього пішов на фронт снайпером, відвоював, повернувся знову в будівельний бізнес. А ще почав акторську кар'єру. У фільмі "Крути 1918" зіграв контррозвідника Армії Української Народної Республіки Івана Набоку. Нагороджений орденом "Народний герой України".

Ми ще не змогли повністю осмислити процеси останніх років, але у стрічці досягли емоційного камертона. Передали на екрані те, як ми сприймали ці події – з абсолютною вірою у справедливість. Гадаю, в майбутньому до відзнятого нами матеріалу ще повертатимуться. Коли буде більше інформації та точніше розуміння. Можливо, він навіть знадобиться нащадкам для осмислення сьогодення.

Насправді для нас це кіно є також і поштовхом до подальшої діяльності. Нині займаємося волонтерським проектом "Жовтий автобус". Їздимо у прифронтову зону - вчимо дітей знімати кіно. Навчаємо їх критичному мисленню, командній роботі. Охопили вісім міст, серед яких Мар'їнка, Красногорівка, Маріуполь, Авдєєвка. Три днів майстер-класів, три днів зйомок, потім монтаж і прем'єра. За десять днів встигаємо зняти з дітьми фільм за їхнім сценарієм. Так ми намагаємося вкладати наші знання в наступне покоління в максимально ранньому віці. Щоб вони відчували впевненість займатися творчістю і створювали на місцях культурне середовище. Також прагнемо виховувати відповідального громадянина, сучасну людину.

Нині в Україні відбувається процес зародження громадянського суспільства. Ми лише на самому початку. Це дуже важко – змінити систему, що давно працює і корінням прошила всю країну. Але відсутність віри й мотив "ми нічого не може змінити" - це рабська психологія. Основою громадянського суспільства є люди, які хочуть і готові змінити цю систему. А в основі змін – власний відповідальний вибір. Сьогодні Україна перебуває в точці біфуркації. Куди приведе шлях - ще не ясно. Але всі, хто докладають зусиль на своєму місці й намагаються зберегти вектор у Європу, в цивілізоване суспільство, у XXI століття – всі ці люди наближають цей момент.

"Перша сотня" здобула Приз глядацьких симпатій на торішньому Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA. Стрічку створено за підтримки Держкіно.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зняли фільм про українських комунальників

×