




20 липня 1990 року в Єревані помер режисер "Тіней забутих предків" Сергій Параджанов. Страждав на рак легенів та цукровий діабет. Поховали його на п'ятий день у найпочеснішому місці Вірменії - пантеоні видатних діячів парку ім. Комітаса.
"У день поховання стояла страшна спека. Війна з Азербайджаном. Єреван був у блокаді. Потяги давно не ходили. Деякі друзі з труднощами сюди доїхали. Дістати щось було неможливо. Коли я шукав якусь тканину, говорили - нема. Коли казав, що для Параджанова, тут же знаходили, - згадує ті дні товариш Параджанова та директор його музею у Єревані Завен Саркісян.
"Прощалися з Сергієм у Музеї народного мистецтва та академічному театрі опери та балету. Труну з ним я віз у морг у своїх "Жигулях". Усі великі машини обслуговували армію, бензину не було. Тіло на цвинтар везли на БРДМі (бойовій броньованій машині. - Gazeta.ua). По дорозі він зіпсувався. Цю величезну машину люди штовхали. З вікон перших поверхів спраглим передавали воду. Усе, пов'язане з Параджановим, було незвичайним. Навіть це".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Помщуся Україні" - друг Параджанова розповів, як помирав режисер
Сергій Параджанов став хворіти після повернення з колонії суворого режиму в Україні за три роки до смерті. Режисера звинувачували в гомосексуалізмі, спекуляції та українському націоналізмі.
"15 березня 1990-го я привіз його з Тбілісі до Єревана. Він подивився будинок свого майбутнього музею. Саме ставили вікна, двері. Тут він жив у друзів - не захотів у лікарні. Спільними умовляннями переконали його їхати на лікування у Францію. Хоча врятувати його було неможливо. Пухлина була вже в голові. Опромінення не можна вже було робити. Повернувся він у комі. Наступного дня помер у Республіканській лікарні тут, поруч музею", - додає Завен Саркісович.
Коментарі