Тамара Горіха-Зерня у романі "Доця" описує вражаючі картини окупації Донецька

 

"Книжка-вибух, яка не може залишити нікого байдужим" - оцінює українська письменниця Міла Іванцова роман своєї колеги по цеху Тамари Горіха-Зерня "Доця", в якому йдеться по долю молоденької дівчини в умовах окупації Донецька. Враженнями від роману Міла Іванцова поділилася в інтерв'ю журналу "Країна".

"Коли ти займаєшся волонтерством, допомагаючи в міру сил нашим бійцям, то перетинаєшся з багатьма чудесними людьми, які теж віддають свій час, сили й кошти для перемоги України. Так років три-чотири тому я познайомилася з харизматичною волонтеркою Іриною Білоцерківською. Перетиналися ми нечасто, але були знайомі. І раптом у Фейсбуці я побачила, що ця енергійна жінка несподівано заснувала видавництво "Білка" і помалу розкручує цей нелегкий бізнес, видаючи цікаві книжки, здебільшого патріотичного напрямку – книжки наших ветеранів, волонтерів, книжки про війну, про яку чимало людей воліють узагалі не думати й не говорити.

Ми поспілкувалися у соцмережі, потім перетнулися біля ветеранського намету на щорічному літературному ярмарку "Книжковий Арсенал". І тоді вперше я почула від Ірини: "Зараз привезуть доцю! Прямо з друкарні!" Я навіть не одразу зрозуміла, про яку доцю йдеться. Але саме того дня вони трепетно чекали на перші примірники першого накладу роману Тамари Горіха-Зерня "Доця".

Це книжка-подія в українській літературі. Книжка-вибух, яка не може залишити нікого байдужим. Про худеньку дівчину, яка в юному віці мусила переїхати до баби в Донецьк, але й там залишилася україномовною. Дівчину, яка важко вписується в те життя, але знаходить себе, свою справу, помічників, друзів і створює свій творчий бізнес. І все вже починає крутитися, хоч і в непростих реаліях, як раптом туди приходить русскій мір. Перші дні окупації Донецька, побачені зсередини. Такі різні люди, такі яскраві й страшні пазли того початку, такі відверті високість і ницість.

Читається на одному диханні. За день. За ніч. Потім відкладаєш і розумієш, що читатимеш іще. Але книжку вже забрали, й вона пішла по руках.

А ти дивуєшся, дізнавшись, що це взагалі перший твір авторки, яка до того не мала такого досвіду, хоча вміє управлятися зі словом, бо є фаховим перекладачем. І знову думаєш – де авторка черпала сили, щоби так написати про таке?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Міла Іванцова надихнула доньку на роман про Японію

Це ще одна книжка, яку необхідно прочитати, щоб пережити карарсис, перестраждати й очиститися. Піднятись і стати сильнішим, усвідомивши, що вже ніколи не буде, як раніше", - говорить Книжка-вибух, яка не може залишити нікого байдужим", - говорить Міла Іванцова.

Інтерв'ю з Мілою Іванцовою читайте в журналі "Країна".

×