Українсько-японський роман Галини Ів "Поверни мене в Японію" оповідає про молодого японця, закинутого дивним чином під час землетрусу до Києва разом із розумним псом породи Акіта-іну, про дівчину-киянку, місією якої стало повернути хлопця й собаку назад.Про це в інтерв'ю журналу "Країна"розповіла мати письменниці Міла Іванцова, яка заохочувала доньку написати цей твір.
"Вісім років моя донька жила між Україною та Японією, багато чого побачила й дізналася, чимало розповідала мені про ту загадкову країну, про спільне й відмінне, ділилася різними історіями. І я не раз їй казала, що все це дуже цікаво, і не можна бути "жлобом", треба ділитися, бо ж не кожен українець зможе на власні очі таке побачити.
Дитина моя довго опиралася і казала, що раз я письменниця, то це зовсім не означає, що всі ними мусять бути. Зрештою я махнула на то рукою. Минув час, і одного дня вона написала мені з міста Кобе, що щойно вийшла з музею, присвяченого тамтешньому землетрусу Хансін, який у 1995 році за пів хвилини перетворив місто на руїни і забрав життя більше ніж 5000 людей. Сказала, що хоче написати роман про те, як японці пережили цей жах і повернулися до повноцінного життя.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Марусю Чурай" Ліни Костенко знайшла у плацкартному вагоні поїзда" - Міла Іванцова
Я була рада. Всьому свій час. Зерно пустило росток. Роман дійсно був написаний – з цікаво закрученою інтригою, про молодого японця, закинутого дивним чином під час землетрусу до Києва разом із розумним псом породи Акіта-іну, про дівчину-киянку, місією якої стало повернути хлопця й собаку назад. Роман зі скрупульозною точністю в історичних деталях і з авторською вигадкою також. Це добра історія, написана з любов'ю і повагою і до України, і до Японії. У 2014 році роман отримав спецвідзнаку конкурсу "Коронація слова", а ще за рік вийшов з друку у вигляді симпатичної книжки. Думаю, що й у вигляді фільму він теж був би цікавим. Любов, людяність, взаємопідтримка – цінності, які не старіють", - підкреслила письменниця.
Інтерв'ю з Мілою Іванцовою читайте в журналі "Країна".
"Я провела в Японії достатньо багато часу, щоб перестати сприймати її очима туриста. Але не достатньо, щоб відчути себе там удома. Мабуть саме тому добре помічала схожості та відмінності. Японці — дуже особлива нація. Мені важливо було показати в невеличких оповіданнях, що японці — такі самі люди. Зі схожими на наші проблемами та переживаннями. Вони так само закохуються, їздять на роботу та вирішують побутові негаразди. І хоча за менталітетом нація дуже відрізняється від українців, це не робить їх "мешканцями іншої планети", - розповідає Галина Ів.
5 
4880
Коментарі