У неділю 9 листопада на позиції до бійців 3-го окремого танкового батальйону "Звіробій" з концертом приїхали музиканти. Напередодні вони відвідали Волноваху в рамках проекту "З країни в Україну". На вечір - концерт у Маріуполі. Це четвертий виїзд фестивалю до звільнених міст на Сході, і щоразу вільні у першій половині дня артисти їдуть до військових на позиціях.
На галявині між дорогою і зораним полем танкісти закінчують розкладати колоди для глядацької зали. Артисти привезли мікроавтобусом необхідну апаратуру. Поки тягнуть електрику для мікрофонів, бійці спілкуються з приїжджими, фотографуються з дівчатами. Майстрині, які проводять в рамках проекту майстер-класи для місцевих, дарують танкістам сувеніри - жовто-блакитні браслети зі стрічок, ляльок-мотанок. Також вручають дитячі малюнки.
Сашко Лірник розповідає казку про те як козак закохався у відьму. На ролі персонажів викликає глядачів. Грати дівчину солдати відмовляються, тоді призначає відьмою одну з волонтерок. На кожен жарт Лірника вибухають сміхом.
Заступник командира батальйону Дмитро Гамаш розповідає, у чому сенс подібних візитів:
"Під час таких концертів бійці відходять від того, що вони постійно бачать. Можна поспілкуватися з іншими людьми. Бо для місцевих жителів наша присутність є маркером на карті сепаратистів - раз сюди приїхали військові, то сюди можуть прилетіти снаряди і міни. А тут приїхали люди, які озброєні гітарою, кобзою. Це їхня зброя, котрою вони за душі хапаються. І солдати відволікаються від своїх щоденних проблем. Бачать людей, які не бояться сюди приїхати, хочуть зробити щось для них. Такі концерти дають відчуття, що про них не забувають, що є люди, готові поїхати навіть на передову, аби лиш був цей контакт між ними і тим цивільним життям, яке вони залишили".
Перед бійцями виступають Тетяна Лобода із кобзою, бандурист Ждан, організатор фестивалю і лідер гурту "Неспроста" Денис Блощинський виконує під гітару рок-пісні.
Заступник комбата коментує:
"Пісні, котрі зараз співають, у такій манері - частина з бійців і не чули. Вони цим не цікавилися не в силу того, що їм це не цікаво - просто вони в іншому інформаційному просторі загалом жили, слухали інше. Для них ті події, що відбулися останнім часом, і їх і мета зрозумілі. Але бажання залишитися людьми все одно присутнє".
Розпитую, що слухають зазвичай бійці, яка музика подобається.
"За їхнім навантаженням тут - а це 24 години на добу - мають годинку-другу для того, щоб поспати. Але постійно мають бути на чеку, раптом щось може трапитися. У той момент, як відпочивають, слухають радіо з невеличких портативних приймачів. Сюди йде "Наше радіо" і "Радіо 24". "Радіо Рокс", на жаль, нема. Задовольняють попит водії, бо в них є акумулятори, які можна використовувати, щоб радіо працювало. Частина мають можливість з мобільних телефонів якусь музику слухати. Ще дехто мають із собою портативні комп'ютери, а там уже і кіношку можна подивитися. Їхні вподобання вимірюються їхнім віком. Ті, що помолодші, слухають все, що зараз популярне в українському сегменті, навіть отакого характеру", - показує на сцену заступник комбата.
У цей час гурт "Телері" виконує пісню "Путін хело":
"Спить "Шахтар" і спить "Динамо", "Металург" і "Металіст",
"Чорноморець" плава снами і літа "Зоря" до зір.
Тільки Вова спать не може - попід вікнами його
Злі бандери ніч тривожать і кричать "Хело! Хело!"
Путін, хело! Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла..."
"Орест Лютий найбільш популярний тут виконавець, - продовжує Гамаш. - Треба йому особистий привіт передати і сказати, що в його протистоянні зі Сніжаною Єгоровою ми стоїмо на його боці", - сміється.
Бійці підспівують на приспіві, замість "хело" вживають грубіший варіант.
Заступник комбата продовжує розповідати про музичні смаки бійців танкового батальйону:
"Ті, хто віковіші, хто ходили в Києві на всі концерти всіх заїжджих артистів з Європи, слухають те, що було популярним на 1990-ті - початок 2000-х років. Ясно, що Dire Straits сюди не доїде - ні в повному, ні в розбалансованому складі. Ніхто й не буде запрошувати сюди Ірину Білик, бо ніхто її тут не слухає.
Я намагаюся прищепити бійцям любов до творчості Іво Бобула. Я не жартую! Тому що "Танки" (гурт "ТНМК. - Gazeta.ua) колись співали про Іво Бобула, що це дуже крутий чоловік, і не Сергій Ребров, і не Льоня Каденюк. Якби серед нас був Іво Бобул, нам було б значно веселіше воювати".
Звертає увагу, що солдати добре реагують на живий концерт, додає:
"Хоча є люди з різною підготовкою, відсотків 70 - зі села, які не знають, що таке концерт у розумінні такого от збіговиська на пару тисяч. Якщо хтось і приїжджав, то лише з передвиборною агітацією. Тобто концерт, на який усіх зганяють, а не з власного бажання йдуть".
Зауважує, що читати не завжди є можливість. Побут у польових умовах не часто цьому сприяє.
"Коли не було світла по ночах, свічками палили й ліхтариками - не до того, щоб сидіти і читати. Зараз із пресою перебої. Місцеву вони купують лише для того, щоб розпалювати грубку, застелити стіл. Коли ми були ще в "Десні", то волонтери нам привезли трохи преси. Бачив, що по журналу з тих кожен із собою забрав при переїзді на позиції. Тепер вони чекають свого зоряного часу - наприклад, підуть дощі, то папером найкраще висушувати взуття. Мені казали - подобається, що в журналі гарні картинки. Їм час від часу на них треба просто подивитися. Тепер трохи більше будуть читати книжок. У нас тут є невеличка бібліотека в клубі. Там, правда, найсвіжіша книжка 1986 року", - вказує рукою на будівлю клубу.
Від проекту "Із країни в Україну" танкістам передали коробку книжок із "Вільної бібліотеки". Це видання, які люди приносили спеціально для відправки на Схід. Більшість із них поширили у Волновасі та передали місцевій бібліотеці. Та найцікавіші, зізнаються волонтери, відбирали для солдатів.
3 
4880
Коментарі