Одна з найпопулярніших туристичних принад столиці – Золоті ворота – потребує серйозного ремонту. З часу останнього відновлення минуло 15 років і деревина зазнала сильних пошкоджень. Під час нападу країни-агресорки Росії це особливо небезпечно, адже Золоті ворота можуть легко зайнятись і згоріти. Про це написали на сторінці Національного заповідника "Софія Київська".

Про те, які ремонтні роботи потрібні, скільки вони коштуватимуть і чим унікальні Золоті ворота – розповість Gazeta.ua.

"За 15 років, що минули від останніх реставраційних робіт, дерев'яні конструкції, які обрамляють залишки автентичних Золотих воріт ХI століття, втратили вогнестійкі властивості й привабливий естетичний вигляд. Під впливом атмосферних явищ і урбанізованого середовища відбулася корозія деревини, вона стала легкозаймистою, що в умовах нинішньої повномасштабної війни створює додаткові ризики для цієї унікальної пам'ятки", – пояснили в Софії Київській.

Зараз музей збирає кошти на відновлення Золотих воріт. Деревину планують обробити спеціальною речовиною, яка зробить її менш вразливою.

"Реставрація передбачає, зокрема, очищення бруса від нашарувань бруду та пилу, смоли, висолювання, старих лакофарбових покриттів, ремонт поверхні бруса, ґрунтування деревини та оброблення спеціальними захисними розчинами. За дорученням генерального директора Національного заповідника "Софія Київська" Нелі Куковальської проєкт реставрації вже розробили", – повідомили в заповіднику.

Зараз почали збирати кошти на відновлення пам'ятки за ініціативою Національного заповідника "Софія Київська" й волонтерського об'єднання People and Tails / "Люди та хвостики". Загалом для реставрації необхідно 1,1 млн грн. Гроші планується зібрати впродовж трьох місяців. Сьогодні вже надійшло близько 40 тис. грн.

Фото: Facebook

Факти про унікальну пам'ятку

– Золоті ворота належать до найдавніших споруд Східної Європи. Пам'ятку згадують у літописі 1037 року, де йдеться про будівничу діяльність князя Ярослава Мудрого: "Заложив Ярослав город – великий Київ, а в города сього ворота є Золоті. Заложив він також церкву святої Софії, Премудрості Божої, митрополію, а потім церкву на Золотих воротах, кам'яну, Благовіщення святої Богородиці" (цитата за публікацією Національного заповідника "Софія Київська". - Gazeta.ua). Також у літописі згадують монастир святого Георгія Побідоносця і монастир святої Орини.

– Науковці стверджують, що будівництво київських укріплень із Золотими воротами розпочалося раніше. Їх заклав ще Володимир Великий, а його син Ярослав Мудрий завершив будівництво. Це довела докторка історичних наук Надія Нікітенко.

"Якщо Володимир побудував Золоті ворота, то Ярослав звів на них церкву Благовіщення, освячену 1022 року. Тож до цього часу територія Верхнього Києва була розширена й оточена новими грандіозними оборонними валами", – повідомили в Софії Київській.

У ХІ ст. вали "міста Ярослава" завдовжки становили 3,5 км. Вали прикривали територію Верхнього Києва – "міста Володимира" і "міста Ярослава", охоплюючи площу в 80 га.

– Загалом у літописі згадують троє воріт: Золоті, Лядські й Жидівські (Львівські. – Gazeta.ua). Але лише Золоті ворота були кам'яними. На той час являли бойову вежу з проїздом, яку вінчала надбрамна церква Благовіщення. Через Золоті ворота, згідно із середньовічною символі­кою, до Києва мали надходити "благі вісті".

"Ця споруда була найпотужнішою ланкою в системі укріплень стародавнього міста й головним парадним в'їздом до Києва. Саме цими воротами в'їжджали посли з Візантії та інших держав Європи й Сходу, які намагалися встановити дружні зв'язки з Руссю. Під цими склепіннями входили до міста учасники воєнних походів зі славою й здобиччю. Мабуть, через Золоті ворота урочисто в'їжджало посольство французького короля Генріха I Капетинга сватати дочку Ярослава Мудрого – Анну", – наголошують у заповіднику.

– Головні ворота в Києві названі Золотими за аналогією з головними міськими воротами Царгорода.

– Золоті ворота були сакральним гарантом неприступності міста. Про них знали за межами Давньорусь­кої держави. Відомий польський переказ ХІІ ст. про меч-"щербець", записаний у польській хроніці Аноніма Галла, розповідає про Золоті ворота в Києві. Згідно з оповіддю, 1018 року польський король Болеслав І Хоробрий на в'їзді до Києва вдарив мечем об Золоті ворота на знак захоплення міста. Від удару меч вищербився, так дістав свою назву ("Щербець" – коронаційний меч польських коро­лів, який зберігався в першій столиці Польщі Гнєзно і був одним із символів Польського королівства. – Gazeta.ua). До такого ж символічного жесту погрожував вдатися і половецький хан Севенч 1151-го під час нападу на Київ разом з Юрієм Долгоруким. Тоді військо Долгорукого, зазнавши втрат, змушене було відступити до Білгорода.

– Після 1240 року згадки про Золоті ворота надовго зникають з писемних дже­рел. У якому стані перебувала брама після монгольської навали й захоплення Києва Батиєм – невідомо. Повідомлення про неї знову з'являються в офі­ційних документах і записах мандрівників наприкінці ХV ст. Там фігурувала як головний в'їзд до міста. У брамі була міська сторожа й збирали мито з купців. З писемних джерел ХVI – ХVII ст. відомо, що вже тоді Золоті ворота були напів­зруйнованими. Тодішній вигляд пам'ятки зберігся на малюнках голландського художника Абрагама ван Вестерфельда. Він перебував у Києві 1651-го разом з польсько-литовськими військами князя Януша Радзивілла. На зображеннях – поруйнована споруда, яка зберегла окремі арки, склепіння проїзду й рештки надбрамного храму.

– У середині ХVII ст. Золоті ворота знову стали частиною оборонної конструкції. Перед воротами збудували земляні бастіони. До середини ХVIII ст. ворота входили до системи Старокиївської фортеці. Тут перебувала гарнізонна варта. У 1648 році кияни вітали біля Золотих воріт Богдана Хмельницького з військом після перемоги над поляками під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями.

– У середині XVIII ст. Золоті ворота засипали землею. У такий спосіб сподівалися зберегти від остаточного руйнування залишки пам'ятки. Після обстеження воріт 1750 року інженер-підполковник Данило Дебоскет дійшов висновку, що вони не підлягають ремонту. Поруч звели нові однойменні ворота, які проіснували до 1799-го. Руїни Золотих воріт знаходилися під землею до 1830-х.

– Розкопки Золотих воріт 1832 року стали одними з перших у Києві. Проводилися "складчиною з любителів священних старожитностей". 1832 року цар Микола І, оглядаючи відкриті руїни воріт, зауважив, що "пам'ятник вартий збереження". Починаючи з 1833-го на розкопки почали виділя­тися незначні державні кошти. Розкриті залишки Золотих воріт значно відрізнялися від їх руїн середини ХVIII ст.

"Майже за 80 років перебування залишків Золотих воріт під землею (1755–1832 роки) про пам'ятку забули, і відкриття її стало своєрідною сенсацією. Цю подію кияни святкували 25 червня 1834 року", – зазначають у Софії Київській.

– Щоб захистити залишки стін від остаточного руйнування у 1835–1836 роках верхню частину стін залили вапняним розчином, а згори на неї поклали дерен. 1837-го за пропозицією архітектора Вікентія Беретті архітектор Франц Мєхович збу­дував три контрфорси (вертикальна конструкція у вигляді висунутої назовні частини стіни, вертикального ребра чи окремої опори. Призначена для посилення опорної стіни. – Gazeta.ua) біля східної стіни й сполучив стіни воріт за допомогою залізних зв'язок з кільцями. У середині XIX ст. до східного пілону додати ще два контрфорси. Територію навколо пам'ятки огородили ажурною чавунною решіткою за малюнками Беретті. У 1880-ті давні стіни для зміцнення обкла­ли цеглою і покрили металевим дахом.

"Хоча саме тоді зовнішній вигляд руїн значно змінили, але слід зазначити, що в XIX ст. заходи зі збереження пам'ятки були проведені доволі делікатно", – зазначають у Софії Київській.

– У 1970-ті золотоворітські руїни пере­бували в поганому стані. Пам'ятка, розта­шована просто неба, поступово руйнувалася. Під час відлиги стіни вбирали воду, а коли температура знижувалася, то волога в тріщинах замерзала і, розширюючись, псувала давній мур. Спеціальна комісія дійшла висновку, що задля збереження необхідно відродити її в первісному вигляді. Золоті ворота відбудували до "Свят­кування 1500-річчя Києва". Спорудження павільйону розпочалось у червні 1981 року, а завершилося у квітні 1982-го. Під час зведення зберегли пізню кладку, що прилягає до стін першої поло­вини ХІ ст., і контрфорси ХІХ ст. Сучасна надбудова не тисне на старі мури, вона спирається на заховані в її товщі металеві конструкції.

– Нині в триярусному павільйоні воріт розташований музей історії пам'ятки та фортифікації Києва загалом. У ньому є руїни стін Золотих воріт, а також оглядовий майданчик і надбрамна церква. Неперевершена акустика дозволяє проводити в стінах музею концерти й драматичні вистави, а також невіддільною частиною є виставки давньоруської тематики.

×