"Стиль Миколи Рябчука - це згущене молоко. Він пише дуже стисло, насичено, концентровано", - каже Віталій Пономарьов. Філософ, історик і публіцист прийшов до книгарні "Є", де 30 вересня відбулася презентацію збірки есеїв Миколи Рябчука "Попереднє життя".
До збірки увійшли колонки Миколи Рябчука, які автор щопонеділка писав для "Газети по-українськи" впродовж 2008-2013 років. Усього назбиралось 197 оповідань на одну сторінку кожне. Рябчук каже це заняття йому сподобалося.
"Я був прозаїком, і колонка дає можливість сублімувати цю письменницьку енергію. Колись я ампутував в собі "прозовописальну" частину тіла, але фантомні болі лишилися і тепер у цих колонках знаходжу анестезію".
Назва збірки "Попережнє життя" це іронічний авто-коментар, пояснює автор. Разом з тим, ця назва стосується і тематики оповідань:
"Колонка - це анекдот не в сенсі "joke", а у автентичному розумінні, тобто - історія, що трапилася. Теми для колонок випливають з життя, з мого досвіду. Тут накладається щось побачене, прочитане, почуте, але також і пригадане. Є і трохи вигадки, не раджу сприймати кожне слово за чисту монету".
Модерувати презентацію запросили Ірину Славінську. Журналістка і ведуча вже встигла прочитати збірку Миколи Рябчука і виділити "внутрішні рими", лейтмотиви, що звучать у багатьох оповіданнях письменника. Однією з тем, до якої Рябчук повертається часто є загроза "русского мира".
"Русский мир" - це імперська ідеологема, міф - дуже агресивний, месіанський. Він настільки агресивний, що влазить навіть в мої колонки. У мене він нічого окрім огиди не викликає і, на жаль, ця огида проривається в колонки. Росія досі не стала нормальною країною і нормальною нацією, а залишається імперією чи чимось таким, що має потуги імперії. Замість того, щоб займатися проблемами свого населення, вона далі переймається за цілий світ. Проблема українців не тільки в тому, що ми маємо такого сусіда, але і в тому, що ми прийняли в себе ці імперські міфи, це нас ослаблює внутрішньо".
"Україна - європейська країна? - питає Ірина Славінська, підтримуючи градус напруги дискусії.
"А що розуміти під європейськістю? Соціологічні опитування показують, що трохи більше росіян, ніж українців, вважають себе європейцями. Це парадоксально, бо чотири п'ятих території Росії якої розташовано поза межами Європейського континенту. Для росіян важливим є сам факт приналежності до європейської цивілізації. Коли на це запитання відповідають українці, їм вже не йдеться про географічну чи цивілізаційну приналежність, бо це очевидно. Їм ідеться про те, що висить в повітрі: Європейська інтеграція, на скільки ми відповідаємо цим стандартам, чи готові ми до членства в Європейському союзі. Тобто українці відразу починають вагатися - і рівень життя не той, і зі всілякими свободами і правами людини у нас не все гаразд. Я відповім так, як відповідають росіяни: Так, Україна - європейська держава", - ця фраза Рябчука викликає оплески в залі.
На презентацію книги зібрались переважно давні читачі колонок Рябчука - це відчувається по запитаннях, що лунають з залу. Миколу Рябчука сприймають як публічного інтелектуала, тому питають про совковість як генетичну хворобу українців, про європейські цінності і інтелектуальні еліти в Україні.
"Всі ці соціальні хвороби є набутими - вони творяться і репродукуються в суспільстві певними інституціями, порочними формальними і неформальними правилами. Як із цим бути? Соціальний капітал не виникає сам собою. Він твориться людьми, суспільствами поступово. Це як ті славнозвісні британські газони - їх дуже легко створити, але треба над цим працювати 700 років. Те саме із совковістю - її можна позбутись, але це щоденна кропітка праця кожного з нас над собою, - каже Рябчук і додає, що інтелектуальні еліти - результат тривалого плекання".
"Треба щоб інтелектуалів не винищували 20-30 років, щоб ніхто не знімав цей шар гумусу. Тоді виросте трава, а потім ми навчимося її доглядати. Чому Галичині в 19 століття вдалося створити більш-менш повноцінне громадянське суспільство? Просто тому що Габсбурги не заважали. Ми сьогодні маємо більш менш аналогічну ситуацію - давайте покажемо, що ми зможемо під сучасними Габсбургами. Після презентації до Рябчука вишиковується черга за автографами. Це ж не чеки підписувати, - жартує Рябчук, і кожному приділяє кілька хвилин уваги.
24-річна Яна знайома із Миколою Рябчуком особисто, каже є давньою шанувальницею художньої прози публіциста: "Мені дуже подобається його стиль. Кожного тижня колонка Рябчука "makes my day".
3 
4880
Коментарі
13