У київському театрі "Сузір'я" дует сестер Галини і Лесі Тельнюк представив півторагодинну програму "Дорога зі скла": пісні на вірші Оксани Забужко і музику Лесі Тельнюк.
Квитки на концерт розкупили за тиждень, хоча виступали сестри в доволі камерному залі - на 70 місць. Їм аплодували стоячи.
Лілія Чемоданова, 24 роки, скрипалька, ділитсья враженнями: "Запізнилася на концерт на 45 хвилин. Але не шкодую, що все-одно встигла на другу половину концерту. Коли вийшла із зали, було таке змішане враження - не зрозуміло, чи то хочеться плакати, чи то сміятись! Запам'ятались пісні "Дорога зі скла" про туман... Найгеніальніші, як на мене, фрази, які прозвучали і запали у душу: "Намалюй жінку, яка не чекає дзвінка", "Руки, у перстнях, наче у виразках, об які так легко поранитись". Сподобалась також об'єднуюча пісня - "Не чіпай моїх кіл". Весь концерт пройшов на одному диханні. Чудове тріо музичного супроводу перевершило славнозвісну "Апокаліптику". Сестер Тельнюк чула вперше! Вважаю, що поєднання їхніх голосів - ідеальне: бархатистий низький жіночий, та світлий і ніжний високий".
Канадієць Ендрю Броді теж почув сестер вперше. Він дивився концерт з першого ряду. Каже, що мав особливу змогу оцінити музику: його не відволікав текст пісень, адже української Ендрю ще не знає: "Гадаю, мав унікальну нагоду насолодитися просто співом. Я насолоджувався, тому що співачки знають, як поєднати відмінності своїх голосів так, щоб в результаті отримати дуже хороший звук. Пісні, хоча я не розумію тексти, тонко написані з музичної точки зору. Камерна сцена і близькість до глядача навіяли мені інтимну атмосферу - так дійсно найкраще сприймати ці пісні - вони теплі. А я ще думаю, що рішення з трьома віолончелями блискуче. Вони чудово поєднуються з двома жіночими голосами. Я насолоджувався. Тепле, професійне, інтимне і справжнє виконання".
Студентка 23-річна Каріна Дорошенко каже, що її вразила гармонія протиріч.
"Прозорість і холодність, крихкість і твердість, поєднання непоєднуваного і в тому вся сила дуету. Дві вольові,але такі щемливо романтичні жінки здатні посилати неймовірну енергетику оточуючим. Леся та Галина відчувають кожен рядок, кожен вірш по-своєму, у той же час доповнюючи одна одну так, що в залі утворюється ледь не містична атмосфера. Сестри такі різні, однак протилежності і мають здатність притягуватись. Магнетизм голосів і звуків, що лунають зі сцени, не вичерпуються впродовж усього виступу. На одному подиху слухала їх".
8 
4880
Коментарі
3