Репресивна машина обрала Стуса як показового мученика - режисерка фільму "Ваш Василь"

 

Ми хотіли показати Стуса не святим, а як людину, яка стала іконою.

Про це каже співрежисерка документального фільму "Ваш Василь" Світлана Рудюк. Прем'єра стрічки про поета Василя Стуса відбулася під аркою Дружби народів на 49-му Київському міжнародному кінофестивалі "Молодість". Тривав у столиці 22–30 серпня.

"Василь Стус мріяв займатися літературою, а не політикою; бути відомим поетом, а не дисидентом. Та дії радянських спецслужб і КПРС підштовхнули його до точки неповернення. Як відбувалася ця трансформація? Та яким був насправді "Ваш Василь"?" - ідеться в синопсисі.

У назві стрічки - фраза, якою Стус підписував свої листи рідним і друзям з ув'язнення.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У фільмі "Схрон" хотіли передати окопну правду - режисерка

‒ Намагалися повідати реальну історію Стуса, засновану на фактах і подіях, - каже Світлана Рудюк. - І зробити це сучасною кіномовою. Щоб глядач сприймав його як свого ровесника, з яким можна випити каву і поспілкуватися. Тому використовували пряму мову, щоб Стус сам розповідав свою історію. А також слова людей, які його знали і можуть свідчити правдиво про те, що було.

Як проходив робочий процес?

‒ Спочатку була велика робота з архівами. Повністю вивчили справу Стуса – всі томи. Потім я прочитала його листи до близьких, щоб усвідомити всю канву цієї історії. Аби ми розповідали її не просто з якихось підручників, а від першої особи. Стус майже все описував у щоденниках і листах, намагався якомога більше інформації про себе залишити. Частину матеріалів передав Дмитро Стус (письменник, директор Національного музею Тараса Шевченка, син Василя Стуса. – Gazeta.ua). Також спілкувалися з усіма свідками подій, які ще нині живі.

Хто був голосом Стуса у стрічці?

‒ Уривки з віршів, щоденників, листів, виступів та допитів озвучив актор Ярослав Гуревич, який пройшов наш аудіокастинг. Нам надсилали аудіофайли з начитуванням невеличкого тексту, і ми навіть не дивилися, як ці актори виглядають, зірка чи не зірка. Просто слухали голос.

Як ви розкрили і зрозуміли для себе героя вашої картини?

‒ Для мене Стус – борець. Мав свої переживання, злами, сумніви. Але був розумною, ідейною людиною. Із внутрішнім почуттям патріотизму. Усвідомлював себе частиною української культури. Опинившись у таких обставинах, просто не міг діяти інакше. Розумів, що з тоталітарною системою нема про що домовлятися. Не зламався і вирішив іти до кінця. Багато хто домовлявся з владою, а він вирішив, що немає сенсу це робити. Врешті-решт репресивна машина обрала його як показового мученика.

Стус жив так, щоб не було за це соромно. Мав свою позицію і відстоював її.

Чому сьогодні важливо говорити про Стуса?

‒ Його постать має показувати нам, що потрібно мати свої цінності, внутрішній стрижень. Розуміти, що бути українцем – це не просто одягти вишиванку, а щось робити на захист цих цінностей.

Історія Стуса ще раз нагадує про те, як бути послідовним, відстоювати головні принципи. А якщо нічого не робити – то наслідки можуть бути жахливі. І зараз, коли йде війна на Донбасі та агресивно діють деякі фейкові ЗМІ, особливо важливо показувати свою культуру.

Молодим людям нині не вистачає саме українських героїв. Дивляться на когось із-за кордону, в голлівудських фільмах. А потрібно мати свого героя серед наших сучасників. Стус – це по суті наш сучасник, йому могло б зараз бути 82 роки.

Як створювали динаміку у стрічці?

‒ Ми співпрацювали із львівським репером Кашляючим Едом, він же Степан Бурбан. Головною музичною темою став його трек на вірш Стуса "Ще й до жнив не дожив". Також Степан записав для фільму сучасні аранжування улюбленої музики Стуса та віршів, прочитаних ним особисто у 1970-х роках.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "У сучасних українських фільмах нема за що зачепитися"

Ми ретельно стежили за тим, щоб не було провисаючих моментів. Багато уваги приділили звуку, який підтримує динаміку стрічки. Саундтрек прописували для монтажу так, щоб ішов із розвитком дії. Спочатку йде повільна оповідь, потім прискорюється, зрештою виходить на крик – це вже момент смерті Стуса. Далі звук повертається в таке саме русло, як на початку. Це символ того, що життя поета обірвалося, проте він як видатна постать залишається з нами. Ритміка музичного супроводу створювалася так, щоб можна було протягом фільму втримати увагу глядача і провести символічну лінію.

Яка подальша доля фільму?

- Ще до карантину планували зробити тур Україною й показувати у різних містах. Були вже попередні домовленості. Проте пандемія трошки все це нам увірвала. Але сподіваємося якось це відновити, організувати покази в нових умовах.

×