Приречені жити в холодній країні без надії на краще: в Києві виступлять Ploho

Пост-панк група Ploho з Новосибірську виступить 12 липня в клубі Mezzanine, Київ. До складу входять 2 хлопці - Віктор Ужаков і Андрій Сморгонський. Їхня музика наповнена смутком за минулим та втраченими поколіннями. У текстах і звучанні нерідко використовується радянська та пострадянська естетика.

"Ми нещодавно згадували 1990-ті, як маленькими поверталися зі школи, заходили в під'їзд, а там кололися наркомани. Таксисти продавали горілку з багажника, безпритульні нюхали клей, і ми були до цього привчені. Чого чекати від покоління, яке росло в цьому середовищі? Воно абсолютно безглузде, не приносить ніякої користі. Як апендицит історії, його можна вирізати, і нічого не зміниться. Про це і співаємо", - розповідає вокаліст Віктор Ужаков.

Пропонуємо ознайомитися з головними хітами колективу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Луна, DaKooka та гурт "Ми" пропагуватимуть фізичне задоволення

"Хрести". У пісні критикується тоталітарний режим, при якому карають усіх незгодних. Іноді суспільство повністю піддається владі і через це страждають невинні, за сюжетом. Слово "хрест" у пісні має дві метафори — місце страти та клеймо на жертвах тоталітаризму.

"И не важно кто здесь прав

Виноватым будешь ты

На неокрепших головах

Возвышаются кресты", - співає Ужаков.

"Новобудови". Композиція про життя, що проводиться в бетонній коробці нових будівель. У тексті є натяки на радянську епоху, коли за найменшу провину могли посадити до в'язниці.

"По бетонным лестницам шаги

Вот так жил, жил, жил и не ломался

На всех этажах живут враги

Кто-то стучал, а кто-то перестукивался".

"Ліговський проспект". Нічого не хочеться, в житті немає шансів на покращення. Головний герой бачить одні і ті самі речі кожного дня, усе перетворюється на буденність.

"Тишина вокруг, впрочем как и всегда

Люстры круг, может заменить города

Периодически звонит телефон, ты бормочешь бред

что делать если тебе, надоел свет".

"Країна дурнів". Колектив продовжує тему бетонних коробок, але цього разу ліричному герою є з ким розділити сум. Історія молодих закоханих, що приречені жити в холодній країні без надії на краще.

"Растут дома, рожая этажи

В них я и ты, обреченные на жизнь

В коробках под лестницей долгов

Ведущей на поля страны для дураков".

"Гіркий досвід". Ліричний герой покидає кохану та розуміє, що це назавжди. Він сумує та називає ці стосунки гірким досвідом.

"Года закончат долгую муку

И нам останется только забыть и простить

Я будто снова держу твою руку

Но только теперь я могу ее отпустить ".

×