Поїздку MARUV на Євробачення могло готувати ФСБ - Юрко Зелений

Ми з моїм гуртом "Йорий Клоц" подавалися на Євробачення. На жаль, досі цим простором заправляють неукраїноцентричні люди. Насправді і склад журі, і учасники мали б бути іншими.

В україноцентричному просторі Данилко не може відбирати українські гурти. Як і Женя Філатов, який українською взагалі не розмовляє. Внесок Данилка, як і 95 кварталу – це продовження виховання раша-совка.

Женя Філатов у музичному плані прозахідно орієнтований. Але це хлопець із Донецька. Ця донецькість на жаль, в ньому сидить досі.

Це зверхнє ставлення до українського. Для них "всьо, шо по-украінскі" – це лайно. Тому для них українськість і далі лишається якоюсь периферійністю і відсталістю.

Яким чином Данилко і Філатов взагалі перебували в українському співочому просторі? Що ви знаєте про гурти? Що ви слухали, на чому ви росли? Я даю гарантію, що там повний нуль. Вони взагалі цим ніколи не жили і не цікавилися.

Цього року переможцю Євробачення телеканал не оплачував поїздку на фінал. Це немалі гроші. У попередній рік поїздка переможця фінансувалася державою. Це факт, який виринув уже тоді, коли розгорнувся увесь цей скандал. Одне з припущень, чому на відборі перемогла MARUV - просто якісь плечі, які стоять за цією дівчинкою, запропонували каналу: "вона має виграти, а ми всі видатки беремо на себе". Це міг бути її продюсер чи чоловік, але швидше за все це могли бути гроші ФСБ, яке давно шукає нагоди на культурному фронті Україну обісрати. У Росії на дуже високому рівні діє пропагандистська школа ще з часів царської російської охранки.

Відповідно тут цілком могла бути така спецоперація, що виграє дівчинка, їде в Ізраїль на фінал. І незалежно від того, що вона посіла, там Росія зверне увагу всіх, що наша співачка має концертний графік в Росії. Дивіться, мовляв, кого ви відправили на конкурс. Це мала бути іміджева атака на Україну. Війна ж гібридна, всюдисуща, ведеться в усіх напрямках, включаючи культурний. Причому сама Анна Корсун могла не знати, що стане пішаком у цій ситуації.

Судді відверто засудили KAZKA, мовляв вона погано співала. Я послухав. Не скажу, що там було щось провальне. Але КАЗКУ зарубали, а МАРУВ тягнули.

 

Яка там солідарність? Все дуже просто. KAZKA в Росії хоч і не виступає, але в медіапросторі є – там їм іде нормальне роялті. Продюсер КАЗКИ Юрій Нікітін це роялті забирає. Думаю, відмова КАЗКИ поїхати на фінал була саме з цих причин, що Нікітін не хоче втратити російський ринок. А який ще за 5 років наш гурт так потужно виринув у медіапросторі Кацапстану? Тільки КАЗКА, пісня "Плакала".

Більшість наших гуртів їм не цікава, бо на заході це все вже давно було. Інша частина гуртів – незрозуміла. Феномен Дахи Брахи в тому, що вона і зрозуміла і цікава, і не подібна ні на що інше. Це фестивальний гурт. Слухати її в записі важко. Їх цікаво дивитися і бути присутнім. Це хороша ознака. Вона ціниться у світі.

Світу цікавий український фольк, поданий у сучасному прочитанні. Тут дно невичерпне. Свого часу була мода на африканські ритми. Турецькі, кельтські мотиви вже заїздили. А наш глибинний слов'янський фольк у світі ще не дуже знаний.

Євробачення завжди було заполітизованим і створеним для політичної мети. В 1956 році було 5 країн-засновників. Ідея цього шоу була така – це має бути телерозважалівка, яка культурно поєднуватиме різнобарвну Європу і зближуватиме країни одна з одною.

Хоча вважати Росію Європою – це себе не поважати. Колись Європа закінчувалася по Дніпру. Але Петро І різними хутрами, соболями і песцями давав хабарі в європейські географічні товариства для того, щоб вони почали позначати на своїх картах, що Європа іде до Уралу. Любов і труд все перетруть, а хабарі тим паче. Це спрацювало, і Європу розширили до Уралу.

Де закінчується Європа, легко виміряти по тому, де закінчуються кам'яні замки. Бо замки будувалися за феодалізму і зароджували міську культуру, торгівлю, промисли. Кам'яний замок – це не глиняна мазанка. Це вже складна архітектура. Тому там де закінчуються кам'яні замки, там проходить межа європейської цивілізації. Тільки на Терпонільщині зосереджені біля 30-ти замків.

Після того, як Раша бере участь у Євробаченні, учасники поділилися на різні табори – ті що за Рашу і ті, що проти, – країни Балтії і колишнього совка, які з-під Раші вийшли.

З іншого боку, значення Євробачення в Україні занадто переоцінене. В Польщі немає національного відбіркового конкурсу і такої істерики навколо цього конкурсу. Там кого пошлють, той і їде. Престижність Євробачення роздула в Україні Руслана – бо це була частина її особистого бізнес-плану. А успіх Джамали – це вже політична гра. Завжди домогосподарки люблять тих, кого б'ють. Має бути особиста історія – на цьому всі мелодрами будуються. Це відпрацьовані шоу-бізнесом найстандартніші ходи.

 

Імідж не постраждає ніяк. У світі ніхто нами не переймається. Тому що Україна, на жаль, інформаційно досі не грає по-крупному в світі. Ми досі граємо не на випередження, а на виправлення і заперечення того фейку і брехні, яку поширює у світі Раша.

Для того, щоб з України ішов вибух інформаційний, в нас має бути вибух підприємництва, вибух ринку і технологій. У нас цього немає і близько. Чим займається Міністерство інформації? Час-від-часу соціальний ролик якийсь запустить чи вірусне відео. Насправді діяльність такого міністерства мала б бути гебельсівщиною зі знаком плюс.

Це в медіа-просторі, мабуть, єдине позитивне зрушення, яке в нас відбулося. Тому що у телепросторі біда, у видавничій справі біда. Паперові видання відмирають. А на новинних сайтах часто український текст тупо перекладений з російської через гугл-транслейт

Але квоти у сповісному просторі дозволили комусь дізнатися, що в нас взагалі такий масив української музики існує.

З кінця 1980-х дуже багато хороших гуртів і задумів вмерло, бо люди не знаходили бізнесового розвитку своєї творчості. Якщо є жінка, діти, кредити на хату, стархівка, то люди свою музичну кар'єру закривали. Деякі виїжджали. Очільник Мad Heads Вадим Красноокий уже в Канаді другий рік.

Україна – не так бідна країна, як розграбована. У нас, для того, щоб просунутися на крок вперед, треба зробити титанічні зусилля. Якщо такі самі зусилля докласти у Польщі, ти зробиш не крок, а цілий мах вперед.