"Першим записав звук смерті" - експериментальний музикант

6

"Першим звуком, який я записав, був шурхіт від крилець молі. Не міг зрозуміти, що я чую. Опустив голову і побачив її, що помирала на підлозі. Виходить, що першою записав смерть", - розповідає експериментальний музикант Джеф Джерман, герой фільму польського режисера Яцека Пьотра Блавута "Як руйнувати машини часу".

 

Стрічку показали на XV Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA в короткометражній програмі. Проходить у Києві з 23 по 30 березня.

"Мені цікаво, про що думають ящірки. Як відрізняється їх процес мислення від людського. Коли спостерігаю за ними, їхня поведінка виглядає фрагментарною. Здається, в голові ящірки приблизно такі думки: "Шукаю їжу, шукаю їжу, що це ворухнулося, а, ні, все добре, шукаю їжу". Запитую себе, як пов'язане мислення з мовою? Чи можливо забути мову? І як тоді буду думати, якщо не зможу говорити?", - розповідає Джеф режисерові стрічки під час зйомок.

 

Герой фільму "Як руйнувати машини часу", 60-річний Джеф Джерман живе біля траси у Феніксі, штат Арізона. Довкола великі простори і немає контакту з містом. Він записує експериментальну музику - звуки природи. Видобуває їх з речей, що оточують, - каміння, кісток, висушених комах, гілок дерев, листя. В залежності від того, яким чином він це робить, виходить різне звучання одних і тих же предметів.

 

6 років тривали пошуки грошей на зйомки відео.

"Мав ідею зробити фільм про музиканта, який записує звуки природи, - розповідає режисер стрічки Яцек Пьотр Блавут. Я працював у США над зовсім іншим фільмом. Але ідея створення стрічки про експериментатора не полишала. Зробив список музикантів, які працюють в такому напрямку, і де можна їх зустріти.
З Джефом познайомився випадково, дорогою на зйомки запланованого фільму. Ми проговорили 2 години. Він став першим і останнім музикантом, якого я шукав. Одразу зрозумів, що це мій герой. За короткий час розмови я відчув неймовірну енергію, яка йде від цієї людини.

 

Через історію Джефа хотів відкрити людям очі на те, що треба жити в єдності з природою. Він не завжди був відлюдником, але постійно шукав контакту з нею. В дитинстві мешкав у Тихоокеанській військовій частині, де служив його батько. Час від часу родина переїздила. Сьогодні Джефові 60. Він видає по кілька дисків з експериментальною музикою протягом року. Для її створення використовує все, що оточує: гілки дерев, каміння, палиці, кістки померлих тварин. Має комп'ютер, інтернет, підтримує зв'язки із студіями звукозапису, співпрацює з іншими музикантами. Заснував навіть оркестр з назвою "Анімізм", де грають на камінні. Джеф дуже відкритий, але й по-своєму вразливий. Має жінку, але ми не показуємо його приватне життя. Цього не хотів і сам Джеф, і я. Бо це б позбавило його тої аури винятковості. У фільмі він виглядає ніби монахом, який живе серед звуків природи. Але життя прозаїчне. Джеф працює у магазині здорової їжі, щоб за щось жити. Раніше він півроку працював, а наступні півроку нічого не робив, лише слухав музику, витрачаючи зароблене. Через кризу не може собі таке дозволити. Знайшов постійну роботу. У фільмі головна не лише музика, але і постать людини, у якої унікальне бачення світу", - продовжує Яцек.

 

"У всіх у свідомості живуть машини часу. Вони заважають нам насолоджуватись моментом. Зруйнувати їх може лише концентрація. Коли ми не думаємо про минуле чи майбутнє, а знаходимось тут і зараз, зосереджені на процесі творення. Коли ти видобуваєш звуки з природніх речей, ти занурений у це, думаєш, як повернути камінець, щоб вийшов певний звук.
Люди думають, що самовираження – це щось складне. Але ми виражаємося через усе, що робимо. Я вирішив, чому б не зробити це по-іншому", - говорить Джеф Джерман.

×