У новому серіалі від Netflix "Бріджертони" британську королеву Шарлотту грає темношкіра актриса. На ролі герцогів, леді та представників королівської родини принципово обрали не білих акторів.
Дія відбувається в Англії 1810-х. Дівчата та юнаки з аристократичних родин повинні за короткий час під тиском суспільства та сім'ї знайти чоловіка або дружину, за сюжетом. За основу взяли серію романів Джулії Квінн, що стали популярними завдяки поєднанню атмосфери книг Джейн Остін та відвертому опису сексу.
Безглуздо намагатися переписати історію, ви ж не радянський підручник пишете
"Коли білий актор одягається як представник іншої раси, це сьогодні трактується як культурна апропріація та вважається недопустимим, проте зворотня ситуація отримує підтримку та заохочується, - каже мистецтвознавиця Анастасія Капралова. - Питання в тому, що неточності можуть йти або не йти на користь художньому задуму, але кейси з кольором шкірі вже стосуються політичної та культурної пропаганди. У фентезі та фантастиці, наприклад, це нормально та логічно, тому що немає прив'язки до історичних подій. Як з войовничими жіночими персонажами у 2-му сезоні "Мандалорця". Коли ж це стосується саме історичного кіно, то маємо справу з викривленням реальності. Це відбивається на історичній пам'яті чи просто дратує.
Зрозуміло, що на початку ХIX ст. не могло бути таких графів/герцогів/віконтів, а тим більше чорної королеви Англії. Її образ – взагалі окрема історія. Наприклад, чому її високість хвилюють дріб'язкові питання одруження не найбільш знатних підданих.
Одних не можна дискримінувати, а інших пойдьот
Ще один приклад colour-blind кастингу в історичному кіно: королеву Англії Анну Болейн зіграє чорна актриса. Це виправдовують прагненням до соціальної справедливості. Насправді у таких рішеннях немає нічого, окрім провокації. Подібне майже ніколи не йде на користь самому фільму, тому що образ має бути цілісний. Безглуздо намагатися переписати історію, ви ж не радянський підручник пишете. Навіщо змінювати минуле, якщо можна придумати новий сюжет? Навіщо робити Анну Болейн чорною і тим самим нав'язувати меншовартість кольоровому населенню? Логічніше зняти якісне з точку зору драматургії кіно про реальну чорну королеву та зробити цю історію цікавою. Але ні, хайпанути на цьому не вдасться, це ж треба заморочитися. Тому вирішують довбатися у класиці, яка й з білими акторами мало кому цікава, до речі.
Кричали про протести BLM, але усім начхати на голод в Нігерії
Якби на кастингу чорній актрисі відмовили в ролі білої історичної постаті, це є логічним з точки зору здорового глузду, а не расизму. Відмовляють не тільки з причин акторської майстерності, але й зовнішності. Расові особливості на сприйняття образу однозначно впливають. Незрозуміло, чому чорним акторам з їхньою очевидною образою на західну цивілізацію так хочеться грати білих персонажів.
Смішно, що всі рекомендують дивитися "Бріджертонів", але ніхто не дивився "Атлантику" 2019-го про порушення прав людини в Сенегалі та нелегальну міграцію. Так само всі кричали про протести BLM, але усім начхати на голод в Нігерії. Можна зробити висновок, що це маркетинг, лицемірство та кон'юнктурщина. Згадайте до болю смішну та образливу політкоректність з романом Агати Крісті "Десятеро негренят". З 1950-х негренят в тексті виправляли на індіанців. Нібито одних не можна дискримінувати, а інших пойдьот".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Netflix з'явився новий лідер з переглядів
У "Бріджертонах" на половині серіалу заявили, що дія відбувається в альтернативному всесвіті, де король Англії закохався в темношкіру жінку, чим зняв усі расові протиріччя і потенційне напруження з цього приводу у вищому і не тільки суспільстві. Однак до цього чітко вказували епоху, у якій розгортається сюжет, та королева Шарлотта існувала насправді. Була німецькою принцесою, яку 17-річною привезли до Британії. Зовсім не знала англійської і нібито "впала до ніг" 22-річного короля Георга ІІІ. Через 6 год. вони побралися. У них народилося 15 дітей. Шарлотта опікувалася мистецтвом, заснувала королівські ботанічні сади К'ю і надавала підтримку Моцарту, про що згадується в серіалі.
Коментарі