Влітку завершуються зйомки художньої стрічки Дмитра Захаревича "Дорога на Захід". Це перший повнометражний фільм режисера. Раніше він знімав короткометражки та документальне кіно. "Дорога на Захід"реалізується без державної підтримки, переважно на власні кошти Дмитра. Він також займатиметься продюсуванням стрічки.
Дмитре, про що фільм?
- "Дорога на Захід" - історія про чотирьох невдах, які вирішили стати бандитами. Хотіли на дорогах займатися рекетом. Один раз спробували і це обернулося неприємностями для них. Дія відбувається у 90-х роках, десь неподалік західного кордону України. Знаю багато історії про бандитів на прикордонні. Жителі розповідають, що там досі займаються рекетом, збивають гроші. Знімали ми на Київщині. Знайшли райончик, де гориста місцевість, озеро. Забудов небагато. Всі, хто серіали знімають, далі парку ім. Шевченка не їдуть.
Чому вирішив знімати про бандитів?
- Йшов на інтерв'ю, побачив чоловіка, який читав публікацію у газеті про актора, що зіграв якогось вуркагана. І це розділ культура в газеті "Сегодня". Наше телебачення забите фільмами і серіалами про міліцію, бандитів, зокрема 90-х. Вони надумані, казкові. Бандити зображаються героями. Всі вони пройняті пафосом. Люди просто паштєтом торгували і хотіли жвачькі вкрасти. Знімати про них серіал - занадто. Таких стрічок багато. Хочеться цю тенденцію зупинити. У світовому кінематографі популярність певної тематики проходить кілька етапів. Після великого успіху її починають висміювати. От вирішив висміяти фільми про наших бандитів. У стрічці іронічний погляд на 90-ті роки в Україні. Це сатиричний "істерн" за жанром. Як "вестерн", але у східному варіанті.
Взагалі ідея стрічки релігійна. Про сумління. Хлопці зробили щось погане і чекають покарання фізичного. Але людина може через свої вчинки втратити дещо у майбутньому.
Працюємо над фільмом вже три роки. Лишилося кілька сцен відзняти. Кілька сцен знімав у Нью-Йорку. Працював там на одному фестивалі куратором. Вирішив скористатися можливістю. Далі монтаж. Плануємо завершити на початку наступна весни. З квітня показуватимемо у кінотеатрах.
У стрічці еротики нема. Насильство є. Багато людей билися, штовхалися.
Розкажи про знімальну команду, акторів.
- Запросив акторів з університету ім. Карпенка-Карого, молодіжних театрів. Спеціально ходив на вистави їхні, дивився, як хто поводиться на сцені. Мені не потрібні були герої, накачані хлопі. Звичайні, реальні люди. Але цікаві, як актори. У фільмі також грає не професійний актор Віталя. У нього типаж дуже цікавий. У його героя була невелика роль. Спеціально під нього розширив її.
Навесні ходив на майстер-клас документалістки Марини Разбежкіної. У неї є фільм про 60-ті роки. До нього вона довго шукала персонажів. На її думку, люди тоді інакше виглядали, обличчя мало інший вираз, аніж тепер. І в 90-ті роки він відрізнявся. А наш Віталя приїхав із Горлівки. Буває дивишся на акторів. Вони вчилися. Але поводяться схематично. Що сказав режисер, те й зробив. А Віталя невимушений.
До фільму запросили досвідченого актора Леоніда Марченко. Він зіграв у більше, ніж 40 фільмах. Знімався у роботах Леоніда Бикова "В бій йдуть самі старі", "Ати-бати йшли солдати".
Нам добряче допоміг український каскадер Павло Авілов. Він працював з Юрієм Іллєнком над "Молитвою за гетьманом Мазепою". Нині працює і в Росії, США. Він зі своєю командою подав заявку на постановку трюків у "Чорному вороні", якщо його зніматимуть. У нашому фільмі він ще й роль зіграв невеличку. І позичив свій автомобіль.
На зйомках використовували справжні автомати Калашникова, але стріляли холостими. Була й піротехніка. З нами працювали люди, які мають дозволи на зброю.
На хлопця, в якого стріляли, під кофтину одягали спеціальний пристрій, у руці - пульт. Коли у актора вціляли, він натискав на пристрій. Під одягом відбувався невеличкий вибух у тому місці, де начебто куля влучила. Кожен постріл коштує близько 300 гривень. Мав гроші тільки на два. Так от спершу щось не спрацювало. Вдруге все добре пройшло. У нього поцілили, він красиво впав. Але нога влізла у кадр. Довелося перезнімати.
Чи траплялися на знімальному майданчику непередбачувані ситуації?
- Знімали важкий кадр із автомобілем. Зазвичай, коли знімають машину в русі, для підстраховки це роблять збоку. А ми вирішили спереду, бо це круто. Я стояв перед камерою. Розтяжка на дорозі. Між мною і авто - актор. За сюжетом він мусить зупинити машину, щоби гроші з водія збити. Ось автомобіль їде, герой розуміє, що авто не зупиниться, тому відстрибує. А я залишаюся з камерою. Авто сильно набрало швидкість, всі кричать: "Забирай камеру!". Машина зупинилася вдало, трішки аж камери торкнулася.
Кадр вийшов дуже хороший. Я надихнувся, вирішив відзняти ще з іншого боку. Актор сідає за кермо. Поряд стояв інший автомобіль. Водій врізався у нього. Розбив. Довелося заплатити за ремонт. Я шкодував, що не зняли цього. Гарно би кадр ліг у фільм. Тоді, правда, не було так весело. Бо віддав за ремонт гроші і місяць потім позичав. Знімав переважно за власні кошти. Не думав, що так буде складно. Другий рік віддаю борги.
1 
4880
Коментарі
1