На допитах не зламався: поет Драй-Хмара знав 19 мов

 

10 жовтня 1889-го на Черкащині народився неокласик Михайло Драй-Хмара.

Рано залишився без матері. Батько зміг дати синові гарну освіту. Спершу Михайло закінчив Золотоніську школу, а згодом - Черкаську гімназію. 1906-го за конкурсом вступив до знаменитої Колегії Павла Ґалаґана в Києві. Опісля став студентом історично-філологічного факультету Київського університету.

З початком Першої світової війни працював у Петроградському університеті. Пізніше - у Кам'янець-Подільському на кафедрі українознавства Київського медичного інституту та у Науково-дослідному інституті мовознавства при ВУАН.

Драй-Хмара знав 19 мов та останньою став вивчати англійську.

Перекладав на українську Стефана Цвейга, Пушкіна, Лермонтова, Шарля Бодлера та Поля Верлена. Брався за переклад "Божественної комедії" Данте.

Паралельно писав вірші. За життя поета вийшла лише одна збірка поезій "Проростень" 1926-го.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Український правозахисник загинув у російській лікарні

Вперше Київським відділом ДПУ (за звинуваченням у приналежності до контрреволюційної організації в Кам'янець-Подільському університеті) Михайла Драй-Хмару заарештовано 21 березня 1933-го. Але тодішньому слідству забракло доказів і 11 травня його випустили. І лише 16 липня 1934-го його справу припинили і професора Драй-Хмару нарешті звільнили під підписку про невиїзд.

Повторного арешту не треба було чекати довго. 5 вересня 1935-го виписали ордер на арешт. Наступного дня оперуповноважені Сергієвський і Бондаренко арештували Драй-Хмару в його помешканні. Звинувачення стандартне: націоналістична контрреволюційна діяльність. Драй-Хмара вперто заперечував це. На допитах не зламався. Тоді його справу 30 жовтня поєднали зі справою П. Филиповича, а 22 листопада справи П. Филиповича і М. Драй-Хмари були "підверстані" до справи "Зерова і групи".

 

Її розглядали 28 березня 1936-го у Москві на засіданні Особливої наради при НКВС СРСР під порядковим номером 88. Вирок лаконічний: "Драй-Хмара Михаил Афанасьевич - за к.-р. деятельность заключить в исправтрудлагерь сроком на пять лет, считая с 5.9.35 г." Так поет опинився на Колимі. Там постановою "трійки УНКВС" з Дальбуду від 27 травня 1938-го йому додали ще 10 років за нібито участь в антирадянській організації й антирадянську пропаганду вже у таборі. Як засвідчено в документах про реабілітацію, М. Драй-Хмара помер 19 січня 1939-го "від ослаблення серцевої діяльності". Реабілітовано письменника після перевірки табірної справи в Магаданській області 28 листопада 1989-го.

В історію української літератури М. Драй-Хмара ввійшов як учасник літературного угруповання "неокласиків". Він намагався повсякчас відсторонюватися від програмової поезії. Із неокласиками його єднала ретельна робота над словом, раціональний тип художнього мислення.

Однією з прикметних рис його лірики вважають тяжіння до філософічності. Ліричний герой переважної більшості творів - людина, що прагне вдосконалити світ, духовно споріднитися з природою.

Gazeta.ua пропонує вашій увазі декілька віршів поета:

"Я світ увесь сприймаю оком"

Я світ увесь сприймаю оком,

бо лінію і цвіт люблю,

бо рала промінні глибоко

різались в мою ріллю.

Люблю слова ще повнодзвонні,

як мед, пахучі та п'янкі,

слова, що в глибині бездонній

пролежали глухі віки.

Епітет серед них - як напасть:

уродиться, де й не чекав,

і тільки ямби та анапест

потроху бережуть устав.

Я славлю злотокосу осінь,

де смуток мій - немов рубін,

у перстень вправлений; ще й досі

не випав з мого серця він.

Дивлюся й слухаю: прозоро

співає стумінь битія,

і віриться, що скоро-скоро

так само заспіваю я.

***

"Виходь на путь сувору і тверезу" (1930р.)

Виходь на путь сувору і тверезу,

не зупиняйсь, не оглядайсь назад.

Вже роздягнув і дуба, і березу

похмуристий, холодний листопад.

На обрії лягли залізні смуги,

пронизані стовпами димарів.

Там не цвітуть жовтаві рожі туги —

там полум'ям цвітуть і праця, й спів.

Ламай традицій віковічну скелю,

обтрушуй прах невольного життя.

Хто випив келех чарівного хмелю,

тому назад немає вороття.

***

"Зоріти ніч і бути з вами" (1921р.)

Зоріти ніч і бути з вами,

холодно-росяні поля,

і слухать, як гуде з нестями

і стугонить вночі земля...

Як в темряві усе завмерло!

Хрусткий на серці стигне лід,

і з неба падать, мов перли,

огненні сльози Персеїд.

***

*І знов, як перший чоловік* (1922р.)

І знов, як перший чоловік,

усім тваринам дав я ймення;

Я зорі сестрами нарік,

А місяць — побратим у мене.

І всяку душу я живу

нарік, надхенний, по вподобі, —

а сам на самоті живу:

моя душа — безводна Гобі.

В свічаді зоряного сна

я бачу добрі й злі години...

У кого серце віщуна,

тому не обіймать людини.

×